Sign Language - Kinetics, One Love, Wynter Gordon

I wanna show you that I care

But I don’t have the nerve

I wanna say I love you

But I can’t find the words

I wish that you could know how I

Really felt all of this time

But no matter what I do

You can’t see the signs

He was an average teen, he partied often and he sagged his jeans

Sat in the very back of the class so he could nap and dream

And fantasize about the girl he was obsessed with

The one who stole his heart and always kept it

Cause ever since the seventh grade

She was always standin' in his center stage

But every time he tried to talk to her, she would just step away

And though she never spoke to him, it didn’t matter

Cause Billy never liked the chit-chatter

So what if a little passive?

To him she was attractive

He could sense a massive personality perfectly by the way she acted

Plus she wrote poems for the paper every month

It was the lines on the page that had him fallin' in love

But he never told his friends, they would say that he was crazy

So no one ever found out that Billy liked Amy

He just gracefully endured, being blatantly ignored

But sooner or later, Billy wouldn’t take it anymore

I wanna show you that I care

But I don’t have the nerve

I wanna say I love you

But I can’t find the words

I wish that you could know how I

Really felt all of this time

But no matter what I do

You can’t see the signs

He was an average teen, he partied often and he sagged his jeans

Sat in the very back of the class so he could nap and dream

And fantasize about the girl he was obsessed with

The one who stole his heart and always kept it

So he’s takin' his chances, day after day of wasted advances

He was always lonely without a date for the dances

'Till he decided that he would try to do something bold

He would make his feelings known by reciting her a poem

Like the poems she was publishing every month in the paper

He grabbed a pen and pad and then he labored

Sat and he crafted it, and then he practiced it, had to happen immaculate

But half of it just ended up scribbled and trash basketed

'Till he finally mastered it, and recited it perfectly

Yo this was a life or death emergency

But you can’t be nervous, B, you could risk it all

So you need to stand tall, and approach her in the hall (deep breath)

«Yo what up tuts?

I’m at the entrance of your palace

And I think that I been starin' at aurora borealis

You shine so bright that you could light up the sky

And Columbus with a compass would get lost in your eyes»

But her reaction was absurd

All she did was stare back without sayin' a single word

And gave him a weird look

She tried sayin' something with her hands but she couldn’t

Cause she was carryin' books

But that was all that it took, Billy was too crushed

Had to run away so nobody would see the tears rush

And for the rest of the week, he locked himself in his apartment

Cause he didn’t have the strength to face the world so broken-hearted

After seven days of darkness, got a letter in the mail

But before he even looked at it, he let that ship sail

He was too concerned with all the sadness in his life

So instead of a letter opener he grabbed a kitchen knife

I wanna show you that I care

But I don’t have the nerve

I wanna say I love you

But I can’t find the words

I wish that you could know how I

Really felt all of this time

But no matter what I do

You can’t see the signs

She was far from your average teen

The quiet type who never had a scene

Studied often and wrote poems for the school magazine

She had a little secret and she always kept it

There was a boy that she was obsessed with

So when she wrote a poem for the school paper every month

Every line on the page was dedicated to her crush

But she never told her friends, they would say that it was silly

So no one ever found out that Amy liked Billy

'Till the day that Billy stopped her by her locker during school

But she couldn’t understand him and responded like a fool

And gave him a weird look

She tried doin' sign language, but she couldn’t cause she was

Carryin' all her books

See, even though Amy was equally obsessed

She was too embarrassed to tell him that she was born deaf

Avoided him at school, but to make her love known

She would leave him little signs through the lines of her poems

So she sent one to his home, after seven days passed

Cause it seemed like Billy wasn’t showin' up to class

So she’s going home confused, trapped in the worst mood

Flippin' on the TV to a tragic story on the news

It was a picture of your average teen, all it said was this:

«LOCAL TEEN SUICIDAL WITH A KNIFE TO HIS WRIST»

At the scene where he died was a letter never read

From a girl named Amy and it said

I wanna show you that I care

But I don’t have the nerve

I wanna say I love you

But I can’t find the words

I wish that you could know how I

Really felt all of this time

But no matter what I do

You can’t see the signs

So if you have something to say to somebody, then do it now

Я хочу показати вам, що мені не все одно

Але у мене не вистачає духу

Я хочу сказати, що люблю тебе

Але я не можу знайти слів

Я хотів би, щоб ви знали, як я

Справді відчули весь цей час

Але що б я не робив

Ви не можете побачити ознаки

Він був середнім підлітком, часто гуляв на вечірках та обвисав джинси

Сидів у самому кінці класу, щоб міг дрімати й мріяти

І фантазувати про дівчину, якою він був одержимий

Той, хто вкрав його серце і завжди зберігав його

Бо ще з сьомого класу

Вона завжди стояла в його центрі

Але щоразу, коли він намагався поговорити з нею, вона просто відходила

І хоча вона ніколи не розмовляла з ним, це не мало значення

Бо Біллі ніколи не любив балаканини

То що, якщо трохи пасивний?

Для його вона була привабливою

Він досконало відчув масову особистість по тому, як вона діяла

Крім того, вона щомісяця писала вірші для газети

Саме в рядки на сторінці він закохався

Але він ніколи не казав своїм друзям, вони сказали б, що він з розуму

Тож ніхто не дізнався, що Біллі подобається Емі

Він просто витончено терпів, його відверто ігнорували

Але рано чи пізно Біллі більше не витримає

Я хочу показати вам, що мені не все одно

Але у мене не вистачає духу

Я хочу сказати, що люблю тебе

Але я не можу знайти слів

Я хотів би, щоб ви знали, як я

Справді відчули весь цей час

Але що б я не робив

Ви не можете побачити ознаки

Він був середнім підлітком, часто гуляв на вечірках та обвисав джинси

Сидів у самому кінці класу, щоб міг дрімати й мріяти

І фантазувати про дівчину, якою він був одержимий

Той, хто вкрав його серце і завжди зберігав його

Тож він ризикує день за днем витрачених авансів

Він завжди був самотнім без побачення на танцях

Поки він не вирішив, що спробує зробити щось сміливе

Він виказував би свої почуття, декламувавши їй вірш

Як і вірші, які вона щомісяця публікувала в газеті

Він схопив ручку та блокнот, а потім потрудився

Сів, і він виробив це, а потім практикував це, мало відбутися бездоганно

Але половина це закінчилося написаною та винесеною в кошик для сміття

«Поки він нарешті не оволодів нею і не продекламував її досконало

Так, це була надзвичайна ситуація на життя чи смерть

Але ви не можете нервувати, Б, ви можете ризикувати усім

Тож вам потрібно встати і підійти до неї в передпокої (глибокий вдих)

«То, що за

Я біля входу у ваш палац

І мені здається, що я дивився на полярне сяйво

Ти сяєш так яскраво, що можеш освітлити небо

І Колумб з компасом загубився б у твоїх очах»

Але її реакція була абсурдною

Все, що вона робила, — це дивилася у відповідь, не сказавши жодного слова

І кинув на нього дивний погляд

Вона намагалася щось сказати руками, але не могла

Бо вона несла книги

Але це було все, що потрібно, Біллі був занадто розчавлений

Довелося втекти, щоб ніхто не побачив, як набігають сльози

А решту тижня він зачинився у своїй квартирі

Тому що в нього не вистачило сил протистояти світові з таким розбитим серцем

Після семи днів темряви я отримав листа поштою

Але перш ніж він навіть подивився на це, він відпустив корабель у плавання

Він був надто стурбований усім сумом у своєму житті

Тож замість відкривачки для листів він схопив кухонний ніж

Я хочу показати вам, що мені не все одно

Але у мене не вистачає духу

Я хочу сказати, що люблю тебе

Але я не можу знайти слів

Я хотів би, щоб ви знали, як я

Справді відчули весь цей час

Але що б я не робив

Ви не можете побачити ознаки

Вона була далека від вашого середнього підлітка

Тихий тип, у якого ніколи не було сцени

Часто навчався і писав вірші для шкільного журналу

У неї був маленький секрет, і вона завжди його зберігала

Був хлопчик, яким вона була одержима

Тож коли вона щомісяця писала вірш для шкільної газети

Кожен рядок на сторінці був присвячений її коханню

Але вона ніколи не сказала своїм друзям, вони сказали б, що це безглуздо

Тож ніхто не дізнався, що Емі подобається Біллі

«До того дня, коли Біллі зупинив її біля її шафки під час школи

Але вона не могла його зрозуміти і відповіла як дурна

І кинув на нього дивний погляд

Вона намагалася говорити мовою жестів, але не могла це зробити

Несу всі її книги

Бачиш, хоча Емі була так само одержима

Їй було надто ніяково сказати йому, що вона народилася глухою

Уникала його в школі, але щоб розповісти про свою любов

Вона залишала йому маленькі знаки в рядках своїх віршів

Тож вона надіслала одного до його додому через сім днів

Бо здавалося, що Біллі не з’явився на занятті

Тож вона повертається додому розгублена, у пастці найгіршого настрою

Перегляд телевізора до трагічної історії в новинах

Це було зображення вашого середньостатистичного підлітка, все, що сказано, було таке:

«МІСЦЕВИЙ ПІДЛІТОК СУЇЦИДАЛ З НОЖЕМ ДО ЗАП’ЯСТЯ»

На місці, де він загинув, був непрочитаний лист

Від дівчини на ім’я Емі і сказано

Я хочу показати вам, що мені не все одно

Але у мене не вистачає духу

Я хочу сказати, що люблю тебе

Але я не можу знайти слів

Я хотів би, щоб ви знали, як я

Справді відчули весь цей час

Але що б я не робив

Ви не можете побачити ознаки

Тож якщо у вас є, що сказати комусь, то зробіть це зараз