Já (Sobectví) - Olympic, Zdenek Rytír, Petr Janda

Ve všem chtěl mít větší podíl

Pro jiné se nenarodil

Sám neuměl ničeho se vzdát

Jen ostatní za nos vodil

Myslel na to kkudy chodil

A jen sebe upřímně měl rád

Každou větu začal slůvkem Já

Každou větu končil slůvkem Já

On nevěřiil na chiméry

A ve jménu kariéry

Nosil boty špičkou dozadu

Nikdy nepsal verše ženě

Vždy se tvářil unuděně

Když jsi k němu přišel o radu

Každou větu začal slůvkem Já

Každou větu končil slůvkem Já

Já, já, já, jenom já

Já, já, já, jenom já

Já, já, já, jenom já

Já stačím si sám

Já, já, já, jenom já

Já, já, já, jenom já

Já, já, já, jenom já

Já stačím si sám

Já se mám

V očích led a vlhké dlaně

Usmíval se polekaně

V obavě, že budeš něco chtít

Velmi dbal na osobitost

Povýšil svou sebelítost

Na ten nejušlechtilejší cit

Každou větu začal slůvkem Já

Každou větu končil slůvkem Já

Vidíš ho, jak podle zvyku

Důstojně jde po chodníku

A nic kolem sebe nevnímá

Do stop padá sůl a písek

Jednoho dne nevrátí se

Nikdo si té ztráty nevšímá

Komu chybí jeho věčné Já

Jen ozvěna domů vzpomíná

Já, já, já, jenom já

Já, já, já, jenom já

Já, já, já, jenom já

Já stačím si sám

Já, já, já, jenom já

Já, já, já, jenom já

Já, já, já, jenom já

Já stačím si sám

Já se mám

Він хотів мати більшу частку у всьому

Він не народився для інших

Самостійно здатися не міг

Тільки інші вели за ніс

Він думав про те, куди йде

І він лише щиро подобався собі

Кожне речення він починав зі слова I

Кожне речення він закінчував словом I

Він не вірив у химери

І в ім’я кар’єри

Він засунув носок назад

Він ніколи не писав віршів жінці

Він завжди виглядав нудним

Коли ти пропустив його пораду

Кожне речення він починав зі слова I

Кожне речення він закінчував словом I

Я, я, я, тільки я

Я, я, я, тільки я

Я, я, я, тільки я

Я можу це зробити сам

Я, я, я, тільки я

Я, я, я, тільки я

Я, я, я, тільки я

Я можу це зробити сам

У мене є

Лід в очах і мокрі долоні

Він усміхнувся, злякався

Боячись, що ти чогось захочеш

Особливу увагу приділяв індивідуальності

Він посилив жалість до себе

За найшляхетніше почуття

Кожне речення він починав зі слова I

Кожне речення він закінчував словом I

Ви бачите його як завжди

Він добре ходить по тротуару

І він нічого навколо себе не сприймає

У доріжки потрапляють сіль і пісок

Одного дня він не повернеться

Ніхто не помічає втрати

Кому не вистачає свого вічного Я

Пам’ятає лише відлуння хати

Я, я, я, тільки я

Я, я, я, тільки я

Я, я, я, тільки я

Я можу це зробити сам

Я, я, я, тільки я

Я, я, я, тільки я

Я, я, я, тільки я

Я можу це зробити сам

У мене є