Мама - Оля Полякова

Облака по небу синему,

Бегут года, секунды тикают.

Ты и я, все меняется,

И где-то девочка в зеленом платьице

Маленькой осталась для тебя,

Хоть уже я мама и сама.

Ты прости, что я не слушалась

Я знаю ты всегда желала лучшего.

Я теперь только поняла, как ты была права

Все о чем говорила мне, мама.

Я теперь одного хочу, научи меня,

Что б любила, как я тебя, доченька меня.

Мы с тобой, поспорим, помолчим,

А потом смеемся без причин.

Все как в детстве, все по прежнему

И самый вкусный твой, пирог с черешнями.

За листвой, наступят холода.

Сединой упадут снега,

Для меня останься молодой.

Мама, пожалуйста, по дольше будь со мной.

Я теперь только поняла, как ты была права

Все о чем говорила мне, мама.

Я теперь одного хочу, научи меня,

Что б любила, как я тебя, доченька меня.

Я теперь только поняла, как ты была права

Все о чем говорила мне, мама.

Я теперь одного хочу, научи меня,

Что б любила, как я тебя, доченька меня.

Хмари по небу синьому,

Біжуть роки, секунди цокають.

Ти і я, все змінюється,

І десь дівчинка у зеленій сукні

Маленькою залишилася для тебе,

Хоч я вже мама й сама.

Ти вибач, що я не слухалася

Я знаю, ти завжди бажала кращого.

Я тепер тільки зрозуміла, як ти мала рацію

Все про що говорила мені, мамо.

Я тепер одного хочу, навчи мене,

Щоб любила, як я тебе, доню мене.

Ми з тобою, посперечаємось, помовчимо,

А потім сміємось без причин.

Все як у дитинстві, все як і раніше

І найсмачніший твій, пиріг із черешнями.

За листям настануть холоди.

Сивини впадуть снігу,

Для мене залишись молодою.

Мамо, будь ласка, довше будь зі мною.

Я тепер тільки зрозуміла, як ти мала рацію

Все про що говорила мені, мамо.

Я тепер одного хочу, навчи мене,

Щоб любила, як я тебе, доню мене.

Я тепер тільки зрозуміла, як ти мала рацію

Все про що говорила мені, мамо.

Я тепер одного хочу, навчи мене,

Щоб любила, як я тебе, доню мене.