Память - Олег Мишин

Листья ложатся как письма,

И вот мы вдвоём

Куда-то идём —

Просто живём.

Вечер вуалью на плечи.

На гребне моста

Дрожит тишина,

Забыты слова.

Память опять возвращает

Мне свет той любви,

Где наши мечты

Оставят следы.

Лестно, но так бесполезно

Стараться опять

Образ создать,

В груди удержать.

Мутно, и ежеминутно

Пройденный путь

Назад не вернуть,

И не уснуть…

Память, позволь мне представить

Меркнущий свет

Прожитых лет.

Но знаю, что

Память ни отнять, ни прибавить —

Светлая грусть.

Не удержусь,

Снова вернусь!

Значит, время пусть плачет.

Листопад дней

Листаю быстрей,

Лишь бы быть с ней.

Душу из тела наружу,

И там на мосту

Взорву тишину

Криком: «Люблю!»

Память, дай крылья расправить,

Вдохнув сладкий дым,

Мы станем одним,

Мы полетим.

Память… Осенние листья

Летят словно письма…

Мы снова вдвоём

Куда-то идём —

Просто живём…

Просто живем.

Листя лягає як листи,

І ось ми удвох

Кудись ідемо—

Просто живемо.

Вечір вуаллю на плечі.

На гребені мосту

Тремтить тиша,

Забуті слова.

Пам'ять знову повертає

Мені світло того кохання,

Де наші мрії

Залишать сліди.

Пісно, ​​але так марно

Намагатися знову

Образ створити,

В груди втримати.

Мутно, і щохвилинно

Пройдений шлях

Назад не повернути,

І не заснути...

Пам'ять, дозволь мені уявити

Мерехтливе світло

Прожиті роки.

Але знаю, що

Пам'ять ні відняти, ні додати —

Світлий смуток.

Не утримаюсь,

Знову повернусь!

Значить, час нехай плаче.

Листопад днів

Гартаю швидше,

Тільки бути з нею.

Душу з тіла назовні,

І там на мосту

Підірву тишу

Криком: «Люблю!»

Пам'ять, дай крила розправити,

Вдихнувши солодкий дим,

Ми станемо одним,

Ми полетимо.

Пам'ять... Осіннє листя

Летять немов листи.

Ми знову вдвох

Кудись ідемо—

Просто живемо…

Просто живемо.