Еле цел - Олег Груз

Я БЫЛ ЕЛЕ ЦЕЛ

Олег Груз

Я был еле цел, но увидев на её лице

Улыбку с моим адресатом,

Кто-то открыл диафрагму на улице,

И обдувая меня пассатом

Лёгким порывом подтолкнул к ней.

А мы не виделись несколько дней,

И… о Боже, как я сейчас хочу,

Чтобы Она не скрывала чувств,

И позволила им течь ко мне.

Чтобы на преткновения камне

Мы поставили огромный крест,

И принялись совместно покорять Эверест

Страхуя друг друга от схода лавин.

Чтобы сложились в целое из двух своих половин,

Ведь, если Она мне протянет руки

Я утеку вместе с Вами, строки…

Я до неё напролёт дни и ночи

Искривлял свой позвоночник,

И писал, о других волнующем.

Так зачем же мы другую волну ищем,

И осторожно меняем темы?

А пусть Она скажет мне, чем не те мы,

Кто подходит друг другу — пиздец как?!

Вплоть до очереди, на крик из детской…

Ей можно на меня не гадать, и

Позволить себе прибывать в благодати,

Которая сама всё явит.

Карты в чужих руках для меня не судья, ведь

Я тоже имею карты;

И билеты, на все плацкарты…

Но Она и тут уже знает всё,

Намного больше чем сам я всёк,

И сама говорила об этом —

Без неё я не альфа, а бета!

Кто-то должен был меня раскрыть.

Она хозяйка моей искры,

И пламя пылает уже во всю.

На первый взгляд это снова сюр-

-реализм самой ситуации в целом…

Но пусть она спросит их там в конце — Лам,

Может они будут в курсе,

Насколько плод этот запретный вкусен?!

Мне интересны её интересы,

Словно у нас на двоих одни рельсы,

А не только одно направление.

Я призываю её на правление,

К совместному разделу трона.

И в своём каждом письме электронном

Хочу сказать ей намного больше

Чем позволяют нам объёмы почты,

Но она не давала мне знака.

И из меня лезет изнанка —

Я хочу быть её другом в другом!

В самом, что ни на есть дорогом

Этого слова смысле…

А Она словно читает мысли,

И начинает следить за дорогой,

Становясь собранной на миг, и строгой.

Но видя, что я на неё смотрю —

Отпускает свой образ в трюм,

Понимая, что он будет ей мешать,

Будет жать, и ей захочется убежать,

Чтобы потом обо всём жалеть, и

Чувствовать как стало тяжелее идти

С этим сумбуром в груди.

А сводящий её с ума эрудит

Останется в недоумении.

В своём этом не до умении

Довести до конца разговор.

Будет украдкой смотреть как вор,

На неё в следующий раз.

Боясь спугнуть снова одной из фраз…

Я БУВ ЕЛІ ЦІЛ

Олег Вантаж

Я був ледве цілий, але побачивши на її лиці

Посмішку з моїм адресатом,

Хтось відкрив діафрагму на вулиці,

І обдаючи мене пасатом

Легким поривом підштовхнув до неї.

А ми не бачилися кілька днів,

І… про Боже, як я зараз хочу,

Щоб Вона не приховувала почуттів,

І дозволила їм текти до мене.

Щоб на спотикання камені

Ми поставили величезний хрест,

І прийнялися спільно підкорювати Еверест

Страхуючи один одного від сходу лавин.

Щоб склалися в ціло з двох своїх половин,

Адже, якщо вона мені простягне руки

Я випливу разом з Вами, рядки…

Я до неї безперервно дні і ночі

Викривляв свій хребет,

І писав, про інших хвилюючому.

Так навіщо же ми іншу хвилю шукаємо,

І обережно змінюємо теми?

А нехай вона скаже мені, чим не ті ми,

Хто підходить один одному - пиздець як?!

Аж до черги, на крик із дитячої…

Їй можна на мене не гадати, і

Дозволити собі прибувати в благодаті,

Яка сама все явить.

Карти в чужих руках для мене не суддя, адже

Я теж маю карти;

І квитки, на всі плацкарти…

Але Вона і тут уже знає все,

Набагато більше ніж сам я всік,

І сама говорила про це —

Без неї я не альфа, а бета!

Хтось мав мене розкрити.

Вона господиня моєї іскри,

І полум'я палає вже повсюди.

На перший погляд це знову сюр-

-реалізм самої ситуації в цілому…

Але нехай вона запитає їх там у кінці — Лам,

Може вони будуть у курсі,

Наскільки плід цей заборонений смачний?

Мені цікаві її інтереси,

Немов у нас на двох одні рейки,

А не тільки один напрямок.

Я закликаю її на правління,

До спільного розділу трона.

І в своєму кожному листі електронному

Хочу сказати їй набагато більше

Чим дозволяють нам обсяги пошти,

Але вона не давала мені знаку.

І з мене лізе виворот— —

Я хочу бути її другом в іншому!

В самому, що не є дорогим

Цього слова в сенсі…

А Вона немов читає думки,

І починає стежити за дорогою,

Стаючи зібраною на миг, і строгою.

Але, бачачи, що я на неї дивлюся.

Відпускає свій образ у трюм,

Розуміючи, що він буде їй заважати,

Жатиме, і їй захочеться втекти,

Щоб потім про все шкодувати, і

Відчувати як стало важче йти

З цим сумбуром у грудях.

А що веде її з розуму ерудит

Залишиться в нездивуванні.

У своєму цьому не до уміння

Довести до кінця розмову.

Буде крадькома дивитися як злодій,

На неї в наступний раз.

Боячись злякати знову однією з фраз...