Digicode - Oldelaf

Il y avait pour entrer juste un digicode

Deux lettres et dix chiffres incommodes

Un détail que t’avais surement oublié

4 milliards de possibilités

J’ai appelé plusieurs fois, et laissé des messages

Toi tu n’me répondais pas de ton dixième étage

J’ai crié, j’ai pleuré et j’ai balancé même

Un caillou qui a cassé une fenêtre au troisième

J’ai quand même vérifié sur mon téléphone

Que t’avais pas laissé, avant qu’j’abandonne

Une énigme ou un code, un rébus en bulgare

Mais non juste ces petits mots, «ne soit pas en r’tard»

Un instant, une lumière m’est apparue forte

Une silhouette légère entrouvrit la porte

C'était juste monsieur Jacques, le voisin du trois

Qui m’a mis une claque puis a r’fermé d’vant moi

Bien plus tard, bien plus loin dans cette soirée

J’allais commencer à m’suicider

Une dame très gentille m’a tenu la porte

M’a ouvert le paradis en sorte !

J’ai repris goût aux choses et j’ai sourit même

La vie peut être si rose quand quelqu’un vous aime

Je me suis avancé dans le hall plein de charme

Quand j’ai vu quelque chose qui m’a fait fondre en larmes

Il y avait pour entrer juste un interphone…

Allô?

Allô Stéphanie?

Ah non moi c’est Tatiana

Ah non bah je voulais parler à quelqu’un qui s’appelle Stéphanie dans votre

immeuble

Ah non c’est pas ici mais vous pouvez monter quand même !

Non bah tant pis j’rappellerai

Allô?

Allô?

Ah j’suis pas chez Stéphanie?

Ah c’est encore toi?

Euh… oh mince non non non c’pas moi !

Ça t’as pas suffit tout à l’heure?

Donc si tu veux que j’t’en mette une dans

l’cornet moi j’descends tout d’suite

Non non non, je ,.je pars

J’arrive

Je pars !

Oui allô c’est pour quoi?

Allô Stéphanie?

Non !

Excusez moi y a pas de Stéphanie chez vous?

Non !

Et dans l’immeuble vous en connaissez une?

Je ne connais pas de… non

Une Stéphanie au dixième étage

Non !

Y a bien un dixième étage chez vous?

Non !

J’suis bien au numéro quinze de la rue?

Non !

Ah c’est peut-être pour ça excusez-moi… Au revoir !

Був просто цифровий код для введення

Дві незручні літери і десять цифр

Деталь, про яку ви напевно забули

4 мільярди можливостей

Я кілька разів дзвонив, залишав повідомлення

Ви мені не відповіли зі свого десятого поверху

Я кричав, плакав і навіть замахнувся

Камінь, який розбив вікно третього поверху

Я все одно перевірив на своєму телефоні.

Що ти не пішов, поки я не здався

Загадка або код, ребус болгарською мовою

Але не тільки ті маленькі слова "не спізнюйся"

На мить мені з’явилося сильне світло

Світла постать відчинила двері

Це був просто месьє Жак, сусід цих трьох

Хто вдарив мене, то закрився переді мною

Набагато пізніше, набагато далі цього вечора

Я збирався почати вбивати себе

Дуже мила жінка притримала мені двері

Відкрили мені небеса якось!

Я знову відчув смак і навіть посміхнувся

Життя може бути таким райдужним, коли тебе хтось любить

Я зайшов у зал, повний чарівності

Коли я побачив те, що змусило мене плакати

Був тільки домофон для входу...

Привіт?

Привіт Стефані?

Ні, я Тетяна

О, ні, я хотів поговорити з кимось на твоєму імені Стефані

будівля

О ні, його тут немає, але ви все одно можете піднятися!

Ні, добре, я передзвоню

Привіт?

Привіт?

А, я не в Стефані?

О, це знову ти?

Ох... о, лайно, ні, ні, це не я!

Тобі цього було мало?

Тож, якщо ви хочете, щоб я вставив один

хорунжий мене, я зараз спускаюся

Ні, ні, я йду

я йду

Я йду геть !

Так, привіт, для чого це?

Привіт Стефані?

Ні!

Вибачте, Стефані немає вдома?

Ні!

А в будівлі ви знаєте одного?

Я не знаю... ні

Стефані на десятому поверсі

Ні!

Чи є у вашому домі десятий поверх?

Ні!

Я під номером п’ятнадцять на вулиці?

Ні!

А, може, тому вибачте... До побачення!