Coffins of November - October Tide

Tides of October washed over me again

Like a choir of whispers that wakes in me as the dark arrives

Year after year, building my black coffins under falling leaves

With rusted nails, among the rusted trees

And I cannot hide

These chariots of flames and shades that light the night, I cannot hide!

These thoughts that broke the silence, like thunder in my mind

My hands of demons and words of saints

In the end they all will remember

As I ride this madness and drag these coffins

These coffins of November

Like an echo in this valley that I walk, I chant out the weakness

Like a cathedral of souls so lost, my heart always reminds me

Of those piercing eyes like diamonds, like dying embers in the night

When I lay down with my ghosts, who drag me away from the light

These chariots of flames and shades that light the night, I cannot hide!

These thoughts that broke the silence, like thunder in my mind

My hands of demons and words of saints

In the end they all will remember

As I ride this madness and drag these coffins

These coffins of November

Raindrops on my shallow grave, where I listen still and quiet

Scared to breathe and wake those thoughts

To wake the curse in, me again

These coffins in the woods

These wooden sanctuaries from the world

I can’t hide any longer, from this coming darkness

This killing season of the mind

This killing season of the mind

The dark that flames the fires in my eyes

Is the light that guides me through the night

I build these walls to save them

Tonight I count these coffins, five caskets open wide

Жовтневі припливи знову нахлинули мене

Як хор шепіту, що прокидається в мені, коли настає темрява

Рік за роком будую свої чорні труни під опадаючим листям

З іржавими цвяхами, серед іржавих дерев

І я не можу сховатися

Ці колісниці полум’я й тіней, що освітлюють ніч, я не можу сховати!

Ці думки, які порушили тишу, як грім у моїй голові

Мої руки демонів і слова святих

Зрештою, вони всі запам’ятають

Як я їду на цьому божевіллі й тягну ці труни

Ці труни листопада

Як луна в цій долині, якою я ходжу, я вигукую слабкість

Моє серце завжди нагадує мені, як собор таких втрачених душ

Про ці пронизливі очі, як діаманти, як вугілля вночі

Коли я лягаю зі своїми привидами, які відтягують мене від світла

Ці колісниці полум’я й тіней, що освітлюють ніч, я не можу сховати!

Ці думки, які порушили тишу, як грім у моїй голові

Мої руки демонів і слова святих

Зрештою, вони всі запам’ятають

Як я їду на цьому божевіллі й тягну ці труни

Ці труни листопада

Краплі дощу на моїй неглибокій могилі, де я тихо й тихо слухаю

Бояться дихати й будити ці думки

Щоб розбудити прокляття, я знову

Ці труни в лісі

Ці дерев’яні святилища зі світу

Я більше не можу ховатися від цієї прийдешньої темряви

Цей вбивчий сезон розуму

Цей вбивчий сезон розуму

Темрява, яка палає вогню в моїх очах

Це світло, яке веде мене крізь ніч

Я будую ці стіни , щоб врятувати їх

Сьогодні ввечері я рахую ці труни, п’ять скриньок широко відкриті