Red - OBRAZKOBRA

В глазах её яркие огоньки

Когда снимаю с неё красные трусики,

А ну покажи мне сколько в тебе пыла, сил

На белой простыне белой Луны лучики

В глазах её яркие огоньки

Когда снимаю с неё красные трусики,

А ну покажи мне сколько в тебе пыла, сил

На белой простыне белой Луны лучики

Давай встречать рассвет, закат и просто тень

В ночном лесу, под дождь, без страха надоесть

Друг другу будто люди, что попали в плен

К самим себе в сыром бетонном коробке

Сгорев как спичка, не успев даже зажечь

Давай не будем как они хотя бы день

Давай не будем как они хотя бы три

Давай не будем как они хотя бы жизнь!

Вокруг десятки, сотни, но я чую запах твой, как хищник

Ты как вода, как воздух, как кусочек новой пищи

Можешь накидать на меня петли, можешь тыщу

Я не самый светлый, но и ты не строй из себя богиню

Можешь забирать весь мир, можешь захватить,

А можешь просто дать любви, просто дать любви

Можешь забирать весь мир, можешь захватить,

А можешь просто дать любви, просто дать любви

В глазах её яркие огоньки

Когда снимаю с неё красные трусики,

А ну покажи мне сколько в тебе пыла, сил

На белой простыне белой Луны лучики

В глазах её яркие огоньки

Когда снимаю с неё красные трусики,

А ну покажи мне сколько в тебе пыла, сил

На белой простыне белой Луны лучики

Потанцуй своими губками на моём на теле

Гладь меня, нежно так, будто овивает ветер

Покажи, не скрывай, дикого в себе зверя

Что готов меня рвать на куски, сувениры

Потанцуй своими губками на моём на теле

Гладь меня, нежно так, будто овивает ветер

Покажи, не скрывай, дикого в себе зверя

Что готов меня рвать на куски, сувениры

У її очах яскраві вогники

Коли знімаю з неї червоні трусики,

А ну покажи мені скільки в тебе запалу, сил

На білому простирадлі білого Місяця промінчики

У її очах яскраві вогники

Коли знімаю з неї червоні трусики,

А ну покажи мені скільки в тебе запалу, сил

На білому простирадлі білого Місяця промінчики

Давай зустрічати світанок, захід сонця і просто тінь

У нічному лісі, під дощ, без страху набриднути

Один одному ніби люди, що потрапили в полон

До самих собі в сирій бетонній коробці

Згорівши як сірник, не встигнувши навіть запалити

Давай не будемо як вони хоча б день

Давай не будемо як вони хоча б три

Давай не будемо як вони хоча б життя!

Навколо десятки, сотні, але я чу запах твій, як хижак

Ти як вода, як повітря, як шматочок нової їжі

Можеш накидати на мене петлі, можеш тисячу

Я не найсвітліший, але і ти не будуй із себе богиню

Можеш забирати весь світ, можеш захопити,

А можеш просто дати кохання, просто дати кохання

Можеш забирати весь світ, можеш захопити,

А можеш просто дати кохання, просто дати кохання

У її очах яскраві вогники

Коли знімаю з неї червоні трусики,

А ну покажи мені скільки в тебе запалу, сил

На білому простирадлі білого Місяця промінчики

У її очах яскраві вогники

Коли знімаю з неї червоні трусики,

А ну покажи мені скільки в тебе запалу, сил

На білому простирадлі білого Місяця промінчики

Потанцюй своїми губками на моєму тілі

Гладь мене, ніжно так, ніби огортає вітер

Покажи, не приховуй, дикого в собі звіра

Що готовий мене рвати на шматки, сувеніри

Потанцюй своїми губками на моєму тілі

Гладь мене, ніжно так, ніби огортає вітер

Покажи, не приховуй, дикого в собі звіра

Що готовий мене рвати на шматки, сувеніри