1 na 100 - O.S.T.R.

Wciskam escape, play w kompakcie męczę

Wierszem, rejestruję to, za co ręczę

Odnajduję metr po metrze siebie, bez list pisma i praw

W ręku skunk, jaki właściwie jest rap?

Jak mam żyć tu?

Niby spokój umysłu

Panowanie nad bólem jak w jujitsu

Na szyi Chrystus, wiara w duszy wzrasta

Choć pcha nas w gruzy chamstwa larwa zbytku

Fałsz goni za fałszem przybitych turystów

Świat jak z komiksów, sen z powiek spędza

Człowiek i nędza cel;

dowieźć ten ciężar

Z nożem przy węzłach, czy z Bogiem od serca?

Pod nogami betonowa preria

Ryzyko to wzbudzana litość, gdy kat nad potylicą wisi

Nie ma tak, by coś działo się bez przyczyn

Wzrasta tylko ilość zniczy

Sekunda, koniec, wbite ostrze

Płonie krew, znika śmiech z życia nonsens

Podróż w otchłań jak na północnej ścianie Lhotse

Zbyt późno by zostać, zbyt wcześnie by mówić, że jest dobrze

Łatwo się zgubić, gdzieś między marzeniami

Otaczani szarymi problemami, osądzani pochopnie

Jeden na sto się wyrwie

Jeden na sto kogoś potnie

Jeden na sto dorośnie

Jeden na sto do czegoś dojdzie

Tak jest, nie jeden strugał mafię, awantury, połamane ręce

Biografie streszczone w paragrafach

Język na więziennych cytatach

Kolejny zatarg;

dług, gdzie jest Bóg?

Nie!

Gdzie jest kasa?

Dwa strzały znikąd jak w Manhattan

Koniec, finisz, po co płacz i skrucha?

Promień chwili, wolność złap i nie daj się oszukać

Niby każdy ma świadomość tego, jak jest na dnie

Nim upadnę, swoje odbiorę, lub zagarnę

Mam się wstydzić?

Zobacz, świat jak z nas szydzi

Nóż przy gardle skruszy, nawet najtwardszy image

Życie uczy ustalając wynik od tak od razu

Non-stop w defensywie jak Lizarazu

Sztuka wizażu po nic, jak odchodzą znajomi

A miało być tak pięknie jak Naomi

Wierzysz w to?

— miło mi, szerzysz zło?

— mnie pomiń

Tylko prawda życie zdobi, zdobyć ją

To jak otworzyć oczy czyste od utopii

Od krzywd się nie odłączy nikt

Za żadne skarby, zbrodnia poczucie winy karmi

Nie ważne, elitarny, czy zwykły

W każdym strach zmusza do modlitwy

W obliczu śmierci nie ma sprytnych, nie ma odważnych

Straszy brak uzyskania drugiej szansy…

Jedno na sto, zło tło

W loży od do dno tworzy

Jeden na sto pozostanie zamulony

Я натискаю escape, я втомився грати compact

У вірші я реєструю те, що можу гарантувати

Я опиняюся метр за метром, без букв і законів

Скунс у руці, що таке реп?

Як я маю тут жити?

Якийсь душевний спокій

Контроль болю, як у джиу-джитсу

На шиї Христа росте віра в душі

Хоч і штовхає нас у руїни хамства, личинку розкоші

Брехня переслідує брехню пригнічених туристів

Світ, як з коміксів, проводить безсонні ночі

Людина і знедолених;

принести цей тягар

З ножем по вузлах чи з Богом від серця?

Під ногами бетонна прерія

Ризик — це жалість, коли кат висить на потилиці

Немає такого, щоб щось відбувалося без причини

Збільшується лише кількість свічок

Друге, кінець, лезо встромлялося всередину

Кров горить, сміх зникає з життєвої нісенітниці

Подорож у безодню, як на північній стороні Лхоцзе

Занадто пізно залишатися, занадто рано говорити, що все добре

Легко загубитися десь між снами

В оточенні сірих проблем, судять легковажно

Один із ста вирветься на волю

Один із ста когось поріже

Один із ста виросте

Один зі ста чогось дістанеться

Так, не один орав мафію, бійки, ламав руки

Біографії узагальнені в параграфах

Мова про тюремні цитати

Ще одна суперечка;

борг, де Бог?

Ні!

Де гроші?

Два кадри нізвідки, як на Манхеттені

Кінець, закінчити, чого плакати і каятися?

Промінь моменту, ловіть свободу і не піддавайтеся обману

Усі знають, як воно на дні

Перш ніж впасти, я беру своє або беру своє

Мені повинно бути соромно?

Подивіться, як світ знущається над нами

Ніж за горло розчавить навіть найкрутіший образ

Життя вчить вас, фіксуючи рахунок відразу

Безперервна оборона, як Лізаразу

Мистецтво макіяжу даремне, коли друзі йдуть

І вона мала бути такою ж гарною, як Наомі

Ви вірите в це?

- Приємно познайомитися, ти поширюєш зло?

- пропусти мене

Тільки правда прикрашає життя, перемагай його

Це як відкрити очі без утопії

Ніхто не відокремиться від зла

Без скарбів злочин живить почуття провини

Неважливо, елітна вона чи звичайна

У кожному страх змушує молитися

Немає розумних перед лицем смерті, немає сміливих

Відсутність другого шансу страшно...

Один із ста, поганий фон

У коробці знизу він творить

Один із ста залишиться замуленим