Eclissi - Numi, Depha Beat

Ci dividono anni luce, ma la luce mi conduce al vero

È l’effetto che produce al perielio, la distanza non riduce il desiderio

Un discorso si riassume in 2 parole, noi ci giriamo intorno come terra e sole

poi

Ci perdiamo nel tramonto, fino a perdere i colori sullo sfondo

Ad essere daltonico a rimanere attonito

La luna ha un solo volto in mostra, nasconde la sua parte opposta

Come chi vuole proteggere una parte apposta

E non mette mai una maschera ti guarda e basta, senza dare una risposta

Sto al centro geotermico dei problemi, come i pianeti, Copernico

Stare senza è come dire stare fermi con

Mi si muovono le stelle degli eroi di Omero

Cambiano posto da un opposto emisfero

Perché capirmi come posso è un mistero

È come fossi un paradosso terreno

Sopra il beat ho la galassia, un buco nero, la via lattea, il planisfero

Inverto le leggi di Keplero, se reppo, cerco di seguire il mio sentiero

Di giorni tristi, di notte artisti, seguo le orbite in ellissi

Noi ci uniamo fino ad annullarci, fino al punto della nostra eclissi

Noi ci uniamo fino ad annullarci, fino al punto della nostra eclissi

Noi ci uniamo fino ad annullarci, fino al punto della nostra eclissi

Notte e giorno, notte e giorno

Notte e giorno, notte e giorno

Notte e giorno, notte e giorno

Notte e giorno, eclissi

Світлові роки розділяють нас, але світло веде мене до істини

Це ефект, який він створює в перигелії, відстань не зменшує бажання

Промову можна описати в 2 словах, ми обертаємося, як земля і сонце

тоді

Ми губимося на заході сонця, поки не втратимо кольори на задньому плані

Бути дальтоником бути приголомшеним

Місяць має лише одну грань, він приховує протилежну сторону

Як той, хто хоче навмисно захистити частину

І він ніколи не одягає маску, а просто дивиться на вас, не даючи відповіді

Я перебуваю в геотермальному центрі проблем, як планети, Коперник

Бути без — це все одно що сказати стояти на місці

Зірки гомерівських героїв зворушують мене

Вони міняються місцями з протилежної півкулі

Тому що розуміти себе так, як я можу – це загадка

Я ніби земний парадокс

Над ритмом у мене галактика, чорна діра, чумацький шлях, планісфера

Я змінюю закони Кеплера, якщо я реппо, я намагаюся йти своїм шляхом

У сумні дні, художники вночі, я ходжу по орбітах еліпсами

Ми об’єднуємося до точки знищення, до точки нашого затемнення

Ми об’єднуємося до точки знищення, до точки нашого затемнення

Ми об’єднуємося до точки знищення, до точки нашого затемнення

Ніч і день, ніч і день

Ніч і день, ніч і день

Ніч і день, ніч і день

Ніч і день, затемнення