Лето - Нуки

Прятать в ладонях лето дорогами и приветами,

Письмами и ответами рвать пустоту.

Запахи не растают в тревоге сентябрьских стай.

Мы всё по местам расставим, грея мечту.

Мечту…

Люди спешат куда-то, чужие и непонятные;

Разные, безоглядные, каждый в своём.

Города сердце бьётся, — не дрогнет, не оборвётся.

Пусть когда не проснётся кто-нибудь в нём.

Припев:

Буквы тишины стираю ластиком твоих улыбок.

Наше небо и мосты в глазах огней несчастных и счастливых.

Только бы не стать воспоминанием в чужой копилке.

Безнадёжно оставлять себе на бесконечно летних снимках.

Нам начинать сначала, и лето ничтожно мало.

Того, что уже не стало — не изменить.

Мы прячем его в ладонях бабочкой,

Как живое, волшебное и простое, чтоб не остыть!

Припев:

Буквы тишины стираю ластиком твоих улыбок.

Наше небо и мосты в глазах огней несчастных и счастливых.

Только бы не стать воспоминанием в чужой копилке.

Безнадёжно оставлять себе на бесконечно летних снимках.

Прятать в ладонях лето закатами и рассветами,

Взглядами и моментами рвать пустоту.

Запахи не растают с криком апрельских стай,

Мы в этом себя оставим, встретив весну.

Припев:

Буквы тишины стираю ластиком твоих улыбок.

Наше небо и мосты в глазах огней несчастных и счастливых.

Только бы не стать воспоминанием в чужой копилке.

Безнадёжно оставлять себе на бесконечно летних снимках.

Сховати в долонях літо дорогами і привітами,

Листами та відповідями рвати порожнечу.

Запахи не розтануть у тривозі вересневих зграй.

Ми все по місцях розставимо, гріючи мрію.

Мрію…

Люди поспішають кудись, чужі та незрозумілі;

Різні, безоглядні, кожен у своєму.

Міста серце б'ється,— не здригнеться, не обірветься.

Нехай коли не прокинеться хтось у ньому.

Приспів:

Літери тиші стираю гумкою твоїх усмішок.

Наше небо і мости в очах вогнів нещасних і щасливих.

Тільки би не стати спогадом у чужій скарбничці.

Безнадійно залишати собі на нескінченно літніх знімках.

Нам починати спочатку, і літо мізерно мало.

Того, що вже не стало — не змінити.

Ми ховаємо його в долонях метеликом,

Як живе, чарівне і просте, щоб не охолонути!

Приспів:

Літери тиші стираю гумкою твоїх усмішок.

Наше небо і мости в очах вогнів нещасних і щасливих.

Тільки би не стати спогадом у чужій скарбничці.

Безнадійно залишати собі на нескінченно літніх знімках.

ховати в долонях літо заходом сонця і світанками,

Поглядами і моментами рвати порожнечу.

Пахи не розтануть з криком квітневих зграй,

Ми в цьому себе залишимо, зустрівши весну.

Приспів:

Літери тиші стираю гумкою твоїх усмішок.

Наше небо і мости в очах вогнів нещасних і щасливих.

Тільки би не стати спогадом у чужій скарбничці.

Безнадійно залишати собі на нескінченно літніх знімках.