Dosyć - Nosowska

Ja to nawet lubię zapach skoszonej trawy

Kojarzy mi się nieźle, dobrze nawet

Przestrasza mnie tylko wrzask kosiarek

Jakby krzyczały do mnie, o mnie, na mnie…

Albo gdy wiatr robi HUU-HUU

I wpełza przez wentylacyjną kratkę

Mam dreszcze na przedramionach

Muszę zapalić światło

Czuję się też nieswojo, gdy się przechodzę po mieście nocą

I widzę u kogoś w oknie świetlówkę jarzeniową

Myślę wtedy ze zgrozą: jak w takim świetle wygląda ciało?

Jak się chowają dzieci?

Jak się w prosektorium chowają?

I gadać mi się nie chce!

Nie chce mi się gadać!

Słuchać też niechętnie,

słuchać mi się nie chce!

Ja to nawet lubię skoczyć nad morze, jezioro

Ale tylko sobie patrzę, unikam kontaktu z wodą

To dlatego, że jest ciemna, nie dojrzysz, gdzie jest dno

A tam żyją takie-owakie i mogą znienacka dotknąć

Tylko gadać mi się nie chce, bo o czym tu gadać?

Ludzie myślą, że kula, a wiadomo, że jest płaska

Gdyby sito podstawić, żeby sensu nałapać

Mikrogrudki nie uświadczysz, przelatuje bla, bla, bla, bla…

Gadać mi się nie chce!

A dlaczego nie?

Chcesz wyjaśnień?!

Mówię nie — bo «nie» wystarczy!

A ty męczysz i ciśniesz

dalej!

Gadać mi się nie chce!

Bo nie!

A dlaczego?

Chcesz wyjaśnień?!

Bo nie!

Mówię nie — bo «nie» wystarczy!

Bo nie!

A ty męczysz i ciśniesz dalej!

Bo nie!

A że słońce napierdala… że gorąco i poty…

A że piździ i z zimna klekoczą im kości…

Że Taco był spoko, za to teraz chujowy…

Że ta książka to syf a Smarzowski się kończy…

Kartezjusz pierdolił.

Teraz, gdzie oko poślesz: mam problem, więc jestem

A ja kurwa mam dosyć…

Gadać mi się nie chce!

Gadać mi się nie chce!

Gadać mi się nie chce!

Gadać mi się nie chce!

Gadać mi się nie chce!

Bo nie!

Gadać mi się nie chce!

Bo nie!

Gadać mi się nie chce!

Bo nie!

Gadać mi się nie chce!

Bo nie!

Мені навіть подобається запах скошеної трави

У мене це асоціюється з хорошим, навіть хорошим

Єдине, що мене лякає, це крик газонокосарки

Ніби кричали на мене, про мене, на мене...

Або коли вітер робить ХУУ-ХУУ

І пролазить через вентиляційну решітку

У мене озноб на передпліччях

Я маю ввімкнути світло

Мені також незручно ходити по місту вночі

І я бачу люмінесцентну лампу в чиємусь вікні у вікні

Я тоді з жахом думаю: як виглядає тіло при такому світлі?

Як діти ховаються?

Як вони ховаються в секційній кімнаті?

А я не хочу говорити!

Я не хочу говорити!

Також неохоче слухати,

Я не хочу слухати!

Я навіть люблю стрибати до моря, озера

Але я просто дивлюся на себе, уникаю контакту з водою

Це тому, що темно, тож не видно, де дно

А вони там живуть і можуть до них несподівано доторкнутися

Я просто не хочу говорити, бо про що тут говорити?

Люди думають, що м’яч, а ви знаєте, що він плоский

Якби тільки можна було знайти решето, яке має сенс

Ви не відчуєте мікросіток, бла, бла, бла, бла пролітає...

Я не хочу говорити!

А чому б і ні?

Хочеш пояснень?!

Я кажу ні - тому що "не" достатньо!

А ти втомлюєшся і штовхаєшся

наступний!

Я не хочу говорити!

Тому що ні!

Але чому?

Хочеш пояснень?!

Тому що ні!

Я кажу ні - тому що "не" достатньо!

Тому що ні!

А ти втомлюйся і тисни!

Тому що ні!

І що сонце хреново... жарко й потіє...

А тому що вони їздять і їхні кістки стукотять від холоду...

Той Тако був крутим, а тепер він лайно...

Що ця книга лайно і Смарзовський закінчується...

Декарт трахався.

Тепер куди кидає ваше око: у мене проблема, отже, я є

І мені до біса набридло...

Я не хочу говорити!

Я не хочу говорити!

Я не хочу говорити!

Я не хочу говорити!

Я не хочу говорити!

Тому що ні!

Я не хочу говорити!

Тому що ні!

Я не хочу говорити!

Тому що ні!

Я не хочу говорити!

Тому що ні!