Qui - Nomadi

Sentimi pulsare

fino a quando il fiato

ferma il tuo pensiero

prima che si infranga

e lasciami filtrare

lento indisturbato

fammi riposare

lascia che io rimanga qui.

Toglimi lo sguardo

toglimi il respiro

togli i tuoi pensieri

da una bocca che non può parlare

senza più ferire

senza più sparare

senza più tagliare

senza fare male.

Ma lasciami qui.

Qui.

Lasciami qui.

Perché qui,

qui c'è un tetto di stelle

ed un oceano di pelle

ed un deserto di voci

ed un tepore di baci,

perché qui,

qui non passa più niente

qui non passa la gente

qui non passa più il tempo

che si scioglie in un momento,

perché qui

è passato l’amore,

ad un passo da me.

Tienimi sul cuore

fino a quando passa

questa mia paura

questo mio terrore

di guardarti dritto in fondo agli occhi

e di scoprire

ciò che pensi veramente tu di me.

E lasciami qui.

Qui.

Tu lasciami qui.

Perché qui,

qui c'è un tetto di stelle,

ed un oceano di pelle

ed un deserto di voci,

ed un tepore di baci.

Perché qui,

qui non passa più niente,

qui non passa la gente,

qui non passa che il tempo,

che si scioglie in un momento,

perché qui è passato l’amore

ad un passo da me.

Відчуй, як я пульсую

аж подих не перестане

перестань думати

до того, як він зламався

і дозвольте мені відфільтрувати

повільно, непорушно

дай мені відпочити

дозвольте мені залишитися тут.

Відведіть мені очі

Забери мій подих

забери свої думки

з уст, які не можуть говорити

не болячи більше

більше не стріляючи

не обрізаючи більше

без шкоди.

Але залиш мене тут.

Тут.

Залиш мене тут.

чому тут,

ось дах із зірок

і океан шкіри

і пустеля голосів

і тепло поцілунків,

чому тут,

тут нічого не проходить

люди сюди не ходять

тут вже не минає часу

що тане за мить,

чому тут

кохання минуло,

за крок від мене.

Тримай мене у своєму серці

поки не пройде

цей мій страх

цей мій жах

дивитися прямо в очі

і відкривати

що ти насправді думаєш про мене.

І залиш мене тут.

Тут.

Ти залишаєш мене тут.

чому тут,

ось дах із зірок,

і океан шкіри

і пустеля голосів,

і тепло поцілунків.

чому тут,

тут більше нічого не відбувається

люди тут не проходять,

тут тільки час минає,

що тане за мить,

тому що любов тут минула

за крок від мене.