La rosa del deserto - Nomadi

Dentro i tuoi gesti c' qualcosa di pi№

dietro i tuoi passi l’ombra dov'

ti muove il vento forse lo muovi tu perІ di certo ti amai;

come la rosa del deserto che sa

schiudersi dentro tutto il vuoto che c'

e fu per caso per destino o follia ma so di certo che amai,

poi la neve avvolse tutte le cose lieve quasi come morire

nella quiete cominciai a capire finalmente

pronunciai il mio nome.

Sai tra le mani ho stretto quel gelo

perch© domani ricordassi che c’ero

che ero nel mondo a fare a morsi l’amore;

come ogni arsa creatura

e che con la vita abbia protetto il dolore

che sia servita a non lasciarmi il timore

di stare al mondo farmi a pezzi per sempre

per ogni sorta d’amore,

ma la neve scese bianca per ore lieve quasi come morire

nella quiete io imparai a sognare finalmente

a pronunciare il mio nome.

Dentro i tuoi gesti c' qualcosa di pi№

dietro i tuoi passi l’ombra dov'

ti muove il vento o forse lo muovi tu perІ di certo ti amai;

ma la neve scese piano per ore lieve quasi come morire

nella quiete imparai a sognare finalmente

a pronunciare il mio nome.

Poi la neve avvolse tutte le cose lieve quasi come morire

nella quiete cominciai a capire finalmente

io seppi il mio nome.

У ваших жестах є щось більше

за твоїми кроками тінь де

вітер рухає тебе, можливо, ти рухаєш його, але я, безумовно, любив тебе;

як пустельна троянда, що знає

відкрити всередині всю порожнечу, яка є

і це було випадково долі чи божевілля, але я точно знаю, що я любив,

тоді сніг огорнув усе легке, наче смерть

у тиші я нарешті почав розуміти

Я сказав своє ім'я.

Знаєш, у руках я тримав той мороз

щоб завтра я згадав, що я там був

що я на світі кусає любов;

як будь-яка обпалена істота

і що життям захистив біль

що це не залишило мене страху

бути в світі, що розриває мене назавжди

за будь-яке кохання,

але сніг падав білим годинами, легким, наче вмираючий

у тиші я нарешті навчився мріяти

сказати моє ім'я.

У ваших жестах є щось більше

за твоїми кроками тінь де

вітер рухає тебе або, можливо, ти рухаєш його, але я, безперечно, любив тебе;

але сніг падав повільно протягом кількох годин, майже такий же легкий, як умираючий

у тиші я навчився нарешті мріяти

сказати моє ім'я.

Тоді сніг огорнув усе легке, наче смерть

у тиші я нарешті почав розуміти

Я знав своє ім’я.