Тихий Дон - Ноггано, Баста

В моем городе осень гуляет под зонтом

С ней тёплый вечер, встреча где-то под мостом

Привет, Ростов!

Привет, родной;

давай обнимемся

Не забывай обо мне — мой тихий, тихий, тихий Дон

Мой старый дом, в твоих окнах зажжётся свет

И мне как будто снова пятнадцать лет

Привет, мой двор!

Привет, родной;

давай обнимемся!

Не забывай обо мне -мой тихий, тихий Дон

И ты пока не дома, брат;

и там, где на нелегале;

Но мы еще наделаем делов, мы похулиганим

Вчера я видел наших… Наших всё меньше и меньше

Брат;

в них нашего всё меньше и меньше

Ты написал, что лучше мне не приезжать к тебе

Ну может на денек, это я так… Не обессудь;

нет, так нет

Тебя тут каждый мент мечтает взять в плен,

Но их возня — беспонтовый сквозняк, ты их заставил попотеть

Тут каждый метит в короля, брат

Тут каждый в верный вариант, брат

Меньше стреляют, больше стучат

Суки плодят сучат, учат щенков рычать

Вопросов много, но не те задают, чтобы им отвечать

Ни победа, ни ничья — улица теперь ничья

Брат, без тебя — я в меньшинстве, но их победы

Перед легавыми пляшут, как шалавы на шесте

Тут осень носит свой печальный наряд, брат

Сейчас бы на моря, но без тебя — я на якорях

Знаю, все наладится — увидишь мать, отца;

Поболтаем и без письмеца

В моем городе осень гуляет под зонтом

С ней тёплый вечер, встреча где-то под мостом

Привет, Ростов!

Привет, родной;

давай обнимемся

Не забывай обо мне — мой тихий, тихий, тихий Дон

Я бы замутил пару тем, да вот

Только не с кем, брат — ни те удел

Книга с крестом заляпана лживостью их клятв

Время спрячет: и их, и нас, в землю словно ненужный клад

Ты же знаешь, как я пишу… — в слове по сто ошибок

В этом письме: сто слов, брат, но нет фальшивых

Это как детская игра, и мы от всех на шифрах

Нас позовет мама, крикнет: «Домой, живо!»

Память не подводит, и слава Богу, есть что вспомнить

Было всякое, но мы это всякое прошли достойно

Сейчас, диски не в моде, но я храню тот

Твой сборник — саундтрек наших историй

Братка, вчера я встречался с адвокатом —

Он такой пришел нарядный, лощённый с папкой

Говорил про нужных людей, уверял мол, процесс идет;

Еще немного — и вот-вот, еще год

Я никуда и не лезу особо, как ты и просил,

А за грусть в этих строках, брат, меня прости

На сердце тяжело, но главное — ты живой

И скоро домой, брат

— Ну что ты пишешь и пишешь ему?!

Похоронили и забудь!

В моем городе осень гуляет под зонтом

С ней тёплый вечер, встреча где-то под мостом

Привет, Ростов!

Привет, родной;

давай обнимемся

Не забывай обо мне — мой тихий, тихий, тихий Дон

Мой старый дом, в твоих окнах зажжётся свет

И мне как будто снова пятнадцать лет

Привет, мой двор!

Привет, родной;

давай обнимемся!

Не забывай обо мне -мой тихий, тихий Дон

У моєму місті осінь гуляє під парасолькою

З нею теплий вечір, зустріч десь під мостом

Привіт, Ростове!

Привіт рідної;

Давай обіймемось

Не забувай про мене— мій тихий, тихий, тихий Дон

Мій старий будинок, у твоїх вікнах запалиться світло

І мені як ніби знову п'ятнадцять років

Привіт, мій двір!

Привіт рідної;

Давай обіймемось!

Не забувай про мене - мій тихий, тихий Дон

І ти поки не вдома, брате;

і там, де на нелегалі;

Але ми ще наробимо діл, ми похуліганим

Вчора я бачив наших... Наших все менше і менше

Брат;

в ніх нашого все менше і менше

Ти написав, що краще мені не приїжджати до тебе

Ну може на день, це я так... Не обсудь;

ні так ні

Тебе тут кожен мент мріє взяти в полон,

Але їх Везня — безпонтовий протяг, ти їх змусив попітніти

Тут кожен мітить у короля, брате

Тут кожен у вірний варіант, брат

Менше стріляють, більше стукають

Суки плодять сучать, вчать цуценят гарчати

Запитань багато, але не задають, щоб їм відповідати

Ні перемога, ні нічия — вулиця тепер нічия

Брате, без тебе — я в меншості, але их перемоги

Перед лягавими танцюють, як шалави на жерсті

Тут осінь носить своє сумне вбрання, брат

Зараз би на моря, але без тебе — я на якорях

Знаю, все налагодиться - побачиш мати, батька;

Побалакаємо і без листа

У моєму місті осінь гуляє під парасолькою

З нею теплий вечір, зустріч десь під мостом

Привіт, Ростове!

Привіт рідної;

Давай обіймемось

Не забувай про мене— мій тихий, тихий, тихий Дон

Я би замутив пару тем, так ось

Тільки не з ким, брат — ні ті уділ

Книга з хрестом заляпана брехливістю їх клятв

Час сховає: і їх, і нас, у землю ніби непотрібний скарб

Ти ж знаєш, як я пишу... — в слові по сто помилок

У цьому листі: сто слів, брате, але немає фальшивих

Це як дитяча гра, і ми від усіх на шифрах

Нас покличе мама, крикне: «Додому, живо!»

Пам'ять не підводить, і слава Богу, є що згадати

Було всяке, але ми це всяке пройшли гідно

Зараз, диски не в моді, але я храню той

Твоя збірка— саундтрек наших історій

Брате, вчора я зустрічався з адвокатом.

Він такий прийшов ошатний, лощений з папкою

Говорив про потрібних людей, запевняв, мовляв, процес іде;

Ще трохи — і ось-ось, ще рік

Я нікуди і не лізу особливо, як ти і просив,

А за сум у цих рядках, брат, мене вибач

На серце важко, але головне — ти живий

І незабаром додому, брате

— Ну що ти пишеш і пишеш йому?!

Поховали і забудь!

У моєму місті осінь гуляє під парасолькою

З нею теплий вечір, зустріч десь під мостом

Привіт, Ростове!

Привіт рідної;

Давай обіймемось

Не забувай про мене— мій тихий, тихий, тихий Дон

Мій старий будинок, у твоїх вікнах запалиться світло

І мені як ніби знову п'ятнадцять років

Привіт, мій двір!

Привіт рідної;

Давай обіймемось!

Не забувай про мене - мій тихий, тихий Дон