Vincent - NOFX

Starry, starry night

Paint your palette blue and gray

Look out on a summer’s day

With eyes that know the darkness in my soul…

Shadows on the hills

Sketch the trees and the daffodils

Catch the breeze and the winter chills

In colors on the snowy linen land

Now I understand

What you tried to say, to me

And how you suffered for your sanity

And how you tried to set them free:

They would not listen;

they did not know how --

Perhaps they’ll listen now

Starry, Starry night

Portraits hung in empty halls

Frameless heads on nameless walls

With eyes that watch the world and can’t forget

Like the strangers that you’ve met

The ragged men in ragged clothes

The silver thorn, a bloody rose

Lie crushed and broken on the virgin snow

Now I think I know

What you tried to say, to me

And how you suffered for your sanity

And how you tried to set them free:

They would not listen;

they’re not listening still --

Perhaps they never will

For they could not love you

But still, your love was true

And when no hope was left inside

On that starry, starry night

You took your life as lovers often do --

But I could’ve told you, Vincent:

This world was never meant

For one as beautiful as you

Зоряна, зоряна ніч

Розфарбуйте палітру синім і сірим кольором

Будьте уважні в літній день

З очима, які знають темряву в моїй душі…

Тіні на пагорбах

Намалюйте дерева та нарциси

Зловити вітерець і зимові холоди

У кольорах на засніженій лляній землі

Тепер я розумію

Те, що ти намагався сказати, мені

І як ти страждав за свій розум

І як ви намагалися звільнити їх:

Вони не слухали;

вони не знали як...

Можливо, зараз послухають

Зоряна, зоряна ніч

Портрети висіли в порожніх залах

Безрамні голови на безіменних стінах

З очима, які дивляться на світ і не можуть забути

Як незнайомці, яких ви зустрічали

Обірвані чоловіки в рваному одязі

Срібний терен, кривава троянда

Лежати розбиті й розбиті на цілині

Тепер мені здається, що я знаю

Те, що ти намагався сказати, мені

І як ти страждав за свій розум

І як ви намагалися звільнити їх:

Вони не слухали;

вони досі не слухають -

Можливо, вони ніколи не будуть

Бо вони не могли любити тебе

Але все одно ваше кохання було справжнє

І коли всередині не залишилося надії

Тієї зоряної, зоряної ночі

Ви покінчили з життям, як часто це роблять коханці...

Але я міг би сказати тобі, Вінсенте:

Цей світ ніколи не мав на увазі

Для такої гарні, як ви