Последняя жизнь - noa

Оступаясь, мы ходим по кругу

«я больше не один здесь»

В голове повтор или просто заело

Больше, чем нужно, но мало такта

Разве правда одна?

Навсегда

Здесь останется зима

Если можешь беги, но уже не важно

Сердце словно камень

Рот на замок это все так нереально

По венам шумит океан

Стены, закат и зола

Время здесь сводит с ума

Стереть твои правила

Считать что наяву я кто-то другой

Может наяву я кто-то другой

Запрет пишет набело

Те дни, что были раньше станут лишь сном

Все, что было раньше станет лишь сном

Судьба сама забывает причины

Словно целый мир ждет

За окном сплетаются вихри желаний

Веки так тяжело до конца я

Как будто учусь дышать

Каждый шаг каждый вдох

Это стена

Ни луча, ни просвета, ни тепла

Я так рад, что есть ты

Пусть и во снах

Стрелки секунды и снова там

Небо стонет

Так не бывает

Где мы и сколько нам ждать

Ты просто забирай, забирай всё

Просто забирай, забирай всё

Заступаючись, ми ходимо по колу

«я більше не один тут»

У голові повтор або просто заїло

Більше, ніж потрібно, але мало такту

Хіба правда одна?

Назавжди

Тут залишиться зима

Якщо можеш бігти, але вже не важливо

Серце наче камінь

Рот на замок це все так нереально

По венах шумить океан

Стіни, захід сонця та зола

Час тут зводить з розуму

Стерти твої правила

Вважати що наяву я хтось інший

Може наяву я хтось інший

Заборона пише набіло

Ті дні, що були раніше стануть лише сном

Все, що було раніше, стане лише сном

Доля сама забуває причини

Немов цілий світ чекає

За вікном сплітаються вихори бажань

Повіки так важко до кінця я

Наче вчуся дихати

Кожен крок кожен вдих

Це стіна

Ні променя, ні просвіту, ні тепла

Я так радий, що є ти

Нехай і в снах

Стрілки секунди і знову там

Небо стогне

Так не буває

Де ми і скільки нам чекати

Ти просто забирай, забирай все

Просто забирай, забирай все