Permanent Rust - No Use For A Name

She was corruption when I was destruction

I’m seein' through her eyes (Like cellophane)

It used to be I’d see her face and feel so small

Now the only face I see is the picture I’m throwing darts at on the wall

Where did she go?

When loneliness is all I had to show

If I couldn’t trust her then, who could I trust?

The pillow is wet with tears and permanent rust

Just when I thought I was out of the dark

I’m holding her tight and she breaks the light

She was dead in my mind, but her ghost is still around

It comes back to haunt me, it doesn’t want me

It just happened to be passing through my town

It took so long to realize the truth, I resent every word I said

Where did she go?

When loneliness is all I had to show

If I couldn’t trust her then, who could I trust?

The pillow is wet with tears and permanent rust

That’s when I knew, one & one don’t make two!

I knew that sleepless night when she never came home

She’s probably drinking somewhere knowing I’m alone

The road to nowhere is a long & winding street

Maybe someone will be there at the end, but it won’t be me

Вона була корупцією, коли я був руйнуванням

Я бачу її очима (як целофан)

Раніше я бачив її обличчя і відчував себе таким маленьким

Тепер єдине обличчя, яке я бачу, — це картинка, в яку я кидаю дротики на стіні

Куди вона пішла?

Коли самотність — це все, що я му показати

Якщо я не міг їй довіряти, то кому я міг би довіряти?

Подушка мокра від сліз та постійної іржі

Якраз тоді, коли я думав, що вийшов із темряви

Я міцно тримаю її, і вона розбиває світло

У моїй свідомості вона була мертва, але її привид все ще навколо

Воно повертається переслідувати мене, воно не хоче мене

Він просто випадково проходив через моє місто

Знадобилося так багато часу, щоб усвідомити правду, що я обурююсь кожне своє слово

Куди вона пішла?

Коли самотність — це все, що я му показати

Якщо я не міг їй довіряти, то кому я міг би довіряти?

Подушка мокра від сліз та постійної іржі

Тоді я знав, що один і один не дають двох!

Я знала ту безсонну ніч, коли вона ніколи не поверталася додому

Вона, мабуть, десь п’є, знаючи, що я один

Дорога в нікуди — довга звивиста вулиця

Можливо, хтось буде там у кінці, але це не я