The Imperishable Stars Are Sickened - Nile

For aeons has the hubris of man

Risen up as a foul stench

Offensive in the nostrils of the gods

Before the aweful thrones of eternity

A ghastly multitude of haggard spectres

Countless victims of the vast crimes of humanity

Have gathered around the gates of the underworld

Entreating for retribution

The filth and corruption

Of the sins of all mankind

Enshrouding our skies with an impervious evil

The impeccable stars

Deny their luminescence unto the wicked

The immaculate stars are revolted

From the vile rites our homage pays

We have become the shame of our creators

Disavowed, disowned, renounced

The gods have turned away in disgust

We who have dared to ape the grandeur

Of the great company of the gods

Striving vainly at rivalship

With they who hold the universe in chains

Sekhmet whose fierce eye is the burning sun

From whose mouth bursts forth cataracts of fire

Laments not for our fate

When finally the aged Ra repents of his failed creations

Exhausting his core

Violently igniting in agonizing death throes

Consuming our barren and scorched earth

In a blinding flash of incandescence

We who dared to covet the immortality of the gods

Envious of their dominion over the cosmos

It availeth us naught

The imperishable stars are sickened

They shun and despise the perverse abomination

That is humankind

They shun and despise the perverse abomination

That is humankind

Бо вічність має гордість людини

Піднявся як сморід

Образливо в ніздрях у богів

Перед жахливими тронами вічності

Жахлива безліч виснажених привидів

Незліченні жертви величезних злочинів людства

Зібралися біля воріт підземного світу

Благаючи про відплату

Бруд і корупція

Про гріхи всього людства

Охоплюючи наше небо непроникним злом

Бездоганні зірки

Відмовтеся від їхнього світіння для нечестивих

Непорочні зірки збунтовані

Від мерзенних обрядів наша шана віддає

Ми стали ганьбою наших творців

Відкинувся, відрікся, відрікся

Боги з огидою відвернулися

Ми, які наважилися потворити велич

З великого товариства богів

Марно прагне до суперництва

З тими, хто тримає всесвіт у ланцюгах

Сехмет, чиє люте око — пекуче сонце

З рота якого виривається вогняна катаракта

Сумує не за нашою долею

Коли нарешті старий Ра покаявся у своїх невдалих творіннях

Виснажуючи його ядро

Жорстоко спалахує в агонійних передсмертних агонах

Пожираючи нашу безплідну і випалену землю

У сліпучому спалаху розжарювання

Ми, які насмілилися бажати безсмертя богів

Заздрять їхньому панування над космосом

Нам це нічого не допомагає

Нетлінні зірки хворіють

Вони цураються і зневажають збочену гидоту

Це людство

Вони цураються і зневажають збочену гидоту

Це людство