Рубаха и крест - Николай Емелин

В лихом бою вокруг да около

Лютая ведет косой,

Маманя мне рубаху штопала,

Заговоренною иглой,

И отдавала крестик свой,

Чтоб совладать я мог с бедой.

Живи по-казачьи,

Ведая удачу,

Как-нибудь иначе

Нам не любо жить.

Шальная пуля в грудь летит мне,

И встрепенулся вихревой мой,

Мамин крест преградой стал ей.

Взъерошен чубчик русый мой,

Я под счастливою звездой,

Опять помилован судьбой.

Живи по-казачьи,

Ведая удачу,

Как-нибудь иначе

Нам не любо жить.

Живи по-казачьи,

Ведая удачу,

Как-нибудь иначе

Нам не любо жить.

Дурак, в рубашке был рожден я,

И не страшен мне бой любой.

Опять рубаха порвана моя.

Лукавый метил за спиной

Прошла та пуля стороной,

Я верю в час счастливый свой.

Живи по-казачьи,

Ведая удачу,

Как-нибудь иначе

Нам не любо жить.

Живи по-казачьи,

Ведая удачу,

Как-нибудь иначе

Нам не любо жить.

Живи по-казачьи,

Ведая удачу,

Как-нибудь иначе

Нам не любо жить.

У лихому бою навколо та навколо

Люта веде косою,

Маманя мені сорочку штопала,

Заговореною голкою,

І віддавала хрестик свій,

Щоб упоратися я міг із бідою.

Живи по-козачому,

Відаючи удачу,

Якось інакше

Нам не любо жити.

Шалена куля в груди летить мені,

І стрепенувся вихровий мій,

Мамин хрест перепоною став їй.

Розлючений чубчик русий мій,

Я під щасливою зіркою,

Знову помилуваний долею.

Живи по-козачому,

Відаючи удачу,

Якось інакше

Нам не любо жити.

Живи по-козачому,

Відаючи удачу,

Якось інакше

Нам не любо жити.

Дурень, у сорочці був народжений я,

І не страшний мені бій будь-хто.

Знову сорочка порвана моя.

Лукавий мітив за спиною

Пройшла та куля стороною,

Я вірю в годину свою щасливу.

Живи по-козачому,

Відаючи удачу,

Якось інакше

Нам не любо жити.

Живи по-козачому,

Відаючи удачу,

Якось інакше

Нам не любо жити.

Живи по-козачому,

Відаючи удачу,

Якось інакше

Нам не любо жити.