Слёзы - Никита

Знаешь как слезы на фильтре шипят?

Это как лава бежит по венам…

Я посмотрю на тебя через пять,

Через десять…

Неизменно… Без перемен всё.

Знаешь как долго в глаза можно смотреть?

Это не как картина или скульптура.

Это как в душу открытая дверь,

Но ты заходишь в другую…

Может звонки путаешь…

Знаешь как руки дают тепло?

Такое тепло, что одеяло не нужно.

Что согревает зимой,

Летом

Дают прохладу,

Такие руки, которые умеют любить безответно,

Правда…

Знаешь как сердце сжиматься может?

Когда уши услышат имя твоё.

Когда глаза увидят образ твой,

Когда всё, что руками согрето…

Отдано.

И прожито.

Знаешь что такое немые крики.

Знаешь что такое душа наизнанку?

Это не стоит ни долларов не франков,

А так просто взять да выкинуть.

Знаешь как звонит телефон.

А буквы на самом деле такие же черные, мелкие.

Но от них очень становится больно

Сразу причем,

Без задержки…

Что такое время знаешь?

А ожидания?

Пустые надежды?

А знаешь, какой бывает потом кашель,

А сны вещие.

Такие острые режущие…

Знаешь как слёзы на фильтре шипят?

Нихуя ты не знаешь,

Уже забыла.

Те по кому ты их давно вылила.

Высохли,

В пепельнице

И на глазах.

Правда.

Знаєш як сльози на фільтрі шиплять?

Це як лава біжить по венах…

Я подивлюся на тебе через п'ять,

За десять…

Незмінно ... Без змін все.

Знаєш як довго в очі можна дивитися?

Це не як картина чи скульптура.

Це як в душу відчинені двері,

Але ти заходиш в іншу...

Може дзвінки плутаєш…

Знаєш, як руки дають тепло?

Таке тепло, що ковдра не потрібна.

Що зігріває взимку,

Влітку

Дають прохолоду,

Такі руки, які вміють любити без відповіді,

Правда…

Знаєш, як серце стискатися може?

Коли вуха почують твоє ім'я.

Коли очі побачать твій образ,

Коли все, що руками зігріто.

Віддано.

І прожито.

Знаєш, що таке німі крики.

Знаєш що таке душа навиворіт?

Це не коштує ні доларів не франків,

А так просто взяти та викинути.

Знаєш як дзвонить телефон.

А букви насправді такі чорні, дрібні.

Але від них дуже стає боляче

Відразу,

Без затримки…

Що таке знаєш час?

А очікування?

Порожні надії?

А знаєш, який буває потім кашель,

А сни віщі.

Такі гострі ріжучі...

Знаєш як сльози на фільтрі шиплять?

Ніхуя ти не знаєш,

Вже забула.

Ті за ким ти їх давно вилила.

Висохли,

У попільничці

І на очах.

Щоправда.