Эта даль - Никита

Твои губы унесут меня далеко

Твои ладони спрячут от назойливых глаз

Твои губы уносят меня далеко

Твои ладони спрячут от назойливых глаз

Своей душой ты согреешь меня

Своей улыбкой спасешь мне жизнь

Эту даль… мне не жаль…

Ты воскреснешь и вновь будешь вместе со мной

И не надо мне больше прятать себя

Эти сны, что ушли, к нам придут под луной

И тогда станет всё на свои места

Эту даль… мне не жаль…

Твои губы уносят меня далеко

Твои ладони спрячут от назойливых глаз

Своей душой ты согреешь меня

Своей улыбкой спасешь мне жизнь

Твої губи віднесуть мене далеко

Твої долоні сховають від настирливих очей

Твої губи забирають мене далеко

Твої долоні сховають від настирливих очей

Своєю душею ти зігрієш мене

Своєю усмішкою врятуєш мені життя

Цю далечінь… мені не жаль…

Ти воскреснеш і знову будеш разом зі мною

І не треба мені більше ховати себе

Ці сни, що пішли, до нас прийдуть під місяцем

І тоді стане все на свої місця

Цю далечінь… мені не жаль…

Твої губи забирають мене далеко

Твої долоні сховають від настирливих очей

Своєю душею ти зігрієш мене

Своєю усмішкою врятуєш мені життя