The Tower - Nicole Atkins

We built a tower for all the town to see

Bricks, concrete, metal and memories

Inside the rocks and stone, spaces became our home

Arguments echoing, love made me so high

Searching for words for the end

But we built the tower too high

When the light finally dies and we look to the sky

Will we finally know why

The call the dawn the morning

And I’d wish we’d said goodbye

Years flying by, trapped all alone in the sky

And you stories down and all our loved ones outside

Our words turned out all wrong

Intentions lost in halls

Now all I want to do is tear down the walls

Searching for words for the end

But we built the tower too high

When the light finally dies and we look to the sky

Will we finally know why

The call the dawn the morning

And I wish we’d said goodbye

Seems like the final day you’ll ever come my way

So please forgive me if I hold on too tight, too tight

Tight, tight, tight

There’s a tower, there’s a tower

There’s a tower, crumbling

Crumbling, crumbling, down

So when the light finally dies

I’ll know the answer to why

They call the dawn, mourning

Wish I could’ve told you goodbye.

Ми побудували вежу, щоб усе місто бачило

Цегла, бетон, метал і спогади

Усередині скель і каменів простори стали нашим домом

Відгуки лунають, любов підняла мене

Пошук слів для кінця

Але ми побудували вежу занадто високо

Коли світло нарешті погасне і ми подивимось на небо

Чи дізнаємось ми, нарешті, чому

Дзвінок ранку світанок

І я хотів би, щоб ми попрощалися

Роки летять, у пастці зовсім один у небі

А вам історії внизу і всіх наших близьких за межами

Наші слова виявилися невірними

Наміри втрачені в залах

Тепер все, що я хочу робити — це знести стіни

Пошук слів для кінця

Але ми побудували вежу занадто високо

Коли світло нарешті погасне і ми подивимось на небо

Чи дізнаємось ми, нарешті, чому

Дзвінок ранку світанок

І я хотів би, щоб ми попрощалися

Здається, останній день, коли ти прийдеш на моєму шляху

Тож вибачте, якщо я тримаю надто міцно, занадто міцно

Туго, туго, туго

Є вежа, є вежа

Є вежа, яка руйнується

Кришиться, кришиться, вниз

Тож коли світло нарешті згасне

Я знаю відповідь на чому

Звуть зорею, жалобою

Якби я не міг попрощатися.