Приют - Never-Opened-Doors

Я прокручу свою жизнь назад,

Закрою дверь, починю мосты.

Я заберу те свои слова,

Которым сказанными лучше не быть.

Я стану честным, не стану лгать.

Забуду злобу, прощу долги.

Так мало времени, чтобы понять,

Что кто ты есть уже больше не ты.

Не проснуться однажды утром.

Не вернуться, путь так труден.

Пока ждут верно в твоём приюте,

Успей стать первым - скажи, что

Мне больше не снятся сны.

Мой ангел совсем устал

Спасать меня от беды,

Но без него я давно бы пропал.

Уже не важно, кто будет прав.

Какая боль, когда всё вокруг

Теряет смысл и близится крах.

И мы пьём воду из трясущихся рук.

Не проснуться однажды утром.

Не вернуться, путь так труден.

Пока ждут верно в твоём приюте,

Успей стать первым - скажи, что любишь.

Я прокручую своє життя назад,

Зачиню двері, полагоджу мости.

Я заберу ті слова,

Яким сказаним краще не бути.

Я стану чесним, не брешу.

Забуду злобу, пробачу борги.

Так мало часу, щоб зрозуміти,

Що хтось ти є вже більше не ти.

Не прокинутися одного ранку.

Не повернутися, шлях такий важкий.

Поки чекають вірно у твоєму притулку,

Встигни стати першим - скажи, що

Мені більше не сняться сни.

Мій ангел зовсім втомився

Рятувати мене від лиха,

Але без нього я давно пропав би.

Вже не важливо, хто має рацію.

Який біль, коли все довкола

Втрачає сенс і наближається крах.

І ми п'ємо воду з тремтячих рук.

Не прокинутися одного ранку.

Не повернутися, шлях такий важкий.

Поки чекають вірно у твоєму притулку,

Встигни стати першим - скажи, що любиш.