Мегаполис - Never-Opened-Doors

Я верю, что каждый из нас после смерти увидит создателя,

В которого верил всю жизнь и точно верил сознательно.

И каждый из нас получит всё то, что ему причитается.

Так почему мы живём и не видим, как время кончается?

Мой город пал, на поле нет живых,

Огонь и тишина.

В моих глазах застывший неба крик,

В твоих - агония.

Не замечая пасти зверя,

Теряю счёт своих ошибок.

Меня тошнит от всех улыбок,

На наших лицах нет лица.

Стирая кровь с разбитых губ,

Мы все попали в этот круг.

Мой город пал, на поле нет живых,

Огонь и тишина.

В моих глазах застывший неба крик,

В твоих - агония.

Я вірю, що кожен із нас після смерті побачить творця,

У якого вірив усе життя і вірив свідомо.

І кожен із нас отримає все те, що йому належить.

То чому ми живемо і не бачимо, як кінчається час?

Моє місто впало, на полі немає живих,

Вогонь та тиша.

В моїх очах застиглий небо крик,

У твоїх – агонія.

Не помічаючи пащі звіра,

Втрачаю рахунок своїх помилок.

Мене нудить від усіх усмішок,

На наших обличчях немає обличчя.

Праючи кров з розбитих губ,

Ми всі потрапили до цього кола.

Моє місто впало, на полі немає живих,

Вогонь та тиша.

В моїх очах застиглий небо крик,

У твоїх – агонія.