Ashen Nectar - Netherbird

All aboard, this ship bound for wreckage

Sail ho, fuckers!

Who could foresee that this state of mind was forever?

That we would never wake up from our nightmares?

That the black poison dripped onto our skin would burn us

That the clean streams of time wouldn’t be able to wash it away…

Once these robes were worn as masquerade costumes

The smooth velvet reviled hooks and razor claws

That would not come of, cutting into the skin

The harder we pulled the deeper its barbs dug in…

Until death do us part my fair ones

We’re the kings and queens of the depraved undone

In the filthy streets, our splendid court, this neon Babylon

We are the stars that refuse to shine

No ships will navigate by our signs

We are the tones that distort the chord

In a world of perfection we are the flawed

We are the birds with broken wings

The useless ones, we don’t believe in anything

We believe in no gods left high above

And there will be no angels where we go

We are the Ashen Nectar,

we are the tainted well

We are the Ashen Nectar,

side by side we watch the world go by

We are the Ashen Nectar,

the last poets of a dying breed

We are Ashen Nectar,

our skins our canvases, our paint the blood we bleed

All words were first spoken then stolen

Onto paper splattered

By the weakened hand in the dark room

Visions and a life lay scattered

We are suns bent for darkness

The stars that refuse to shine

Artists of a different kind

The ones that leave nothing behind

There is no clean white bed, for this dying bride

Farewell…

We left our last pieces to be lost

In forgotten dusty attics

Where our blood has dried

We were the ashen nectar fanatics

There will nothing left when we leave

Our shadowy art will remain unseen

As we step through the haze

Silhouettes exiting this dream

We are the stars that refuse to shine

No ships will navigate by our signs

We are the tones that distort the chord

In a world of perfection we are the flawed

We are the birds with broken wings

The useless ones, we don’t believe in anything

We believe in no gods left high above

And there will be no angels where we go

We are the Ashen Nectar

We are the tainted well

We are the Ashen Nectar

Side by side, we watch the world go by

We are the Ashen Nectar

The last poets of a dying breed

We are Ashen Nectar

Our skins our canvases, our paint the blood we bleed

Усі на борту, цей корабель прямує за уламками

Плавайте, лохи!

Хто міг передбачити, що такий стан душі буде назавжди?

Що ми ніколи не прокинемося від наших кошмарів?

Щоб чорна отрута, капнувши на нашу шкіру, обпікала нас

Що чисті потоки часу не зможуть змити його…

Колись ці мантії носили як маскарадні костюми

Гладкий оксамит лаяв гачки та кігті бритви

Це б не вийшло, врізаючись в шкіру

Чим сильніше ми витягували, тим глибше заривалися його шипи…

Поки смерть не розлучить нас із моїми справедливими

Ми — королі й королеви розбещених, знищених

На брудних вулицях наш чудовий двір, цей неоновий Вавилон

Ми — зірки, які відмовляються світити

Жоден корабель не рухатиметься за нашими знаками

Ми — тони, які спотворюють акорд

У світі досконалості ми — недоліки

Ми птахи зі зламаними крилами

Непотрібні, ми ні в що не віримо

Ми віримо, що не богів, що залишилися високо вгорі

І не буде ангелів, де ми їдемо

Ми попелястий нектар,

ми заплямований колодязь

Ми попелястий нектар,

пліч-о-пліч ми спостерігаємо, як проходить світ

Ми попелястий нектар,

останні поети вмираючого роду

Ми попелястий нектар,

наші шкури наші полотна, наша фарба кров, яку ми крововито

Всі слова спочатку були сказані, а потім вкрадені

На папір бризнула

Ослабленою рукою в темній кімнаті

Бачення й життя лежали розкидані

Ми сонця, схилені до темряви

Зірки, які відмовляються світити

Художники різного роду

Ті, які нічого не залишають

Немає чистого білого ліжка для цієї вмираючої нареченої

Прощання…

Ми залишили наші останні шматки на втрату

На забутих курних горищах

Де наша кров висохла

Ми були фанатиками попелястого нектару

Коли ми підемо, нічого не залишиться

Наше темне мистецтво залишиться невидимим

Коли ми проходимо крізь туман

Силуети, що виходять із цієї мрії

Ми — зірки, які відмовляються світити

Жоден корабель не рухатиметься за нашими знаками

Ми — тони, які спотворюють акорд

У світі досконалості ми — недоліки

Ми птахи зі зламаними крилами

Непотрібні, ми ні в що не віримо

Ми віримо, що не богів, що залишилися високо вгорі

І не буде ангелів, де ми їдемо

Ми попелястий нектар

Ми заплямований колодязь

Ми попелястий нектар

Пліч-о-пліч ми спостерігаємо, як проходить світ

Ми попелястий нектар

Останні поети вмираючого роду

Ми попелястий нектар

Наші шкури — наші полотна, наша фарба — кров, яку ми кровоточить