Тоннель - Несчастный Случай

«С утра на земле непонятные знаки, помяты посевы без видимой цели».

«Со страху за ночь поседели собаки и птицы в июле на юг улетели»

«Бетон будто кто-то царапал когтями, осыпал черешню, повыдрал морковку.»

«Но к нам прилетали инопланетяне, наверное просто искали парковку.»

А я, как обычно, курю на балконе в разгаре короткого, мокрого лета

И вижу, как медленно тонет в бетоне горбатое солнце неясного цвета.

Внутри знатоки запускают лошадку, от этого в кухне светло и крикливо,

Штурмуется очередная загадка и мне интересно, но как-то лениво.

Припев:

Кончается время отпущенное для ответа,

Вот-вот мне губу обожжет, догорев, сигарета.

Но кажется мне, что я вижу тоннель в конце света,

Тоннель в конце света, тоннель в конце света.

Я тоже учил умножение, деление и глазки на доску старательно пучил,

И верил в ребячьем своем ослеплении, что время всему остальному научит.

В кругу занимательных буков и чисел любой человечек легко забывает,

Что время, конечно, великий учитель, но кончив учебу, ученый как раз умирает.

И все же, сегодня куря на балконе, я знаю, что выучил пару уроков:

К примеру, что солнце не тонет в бетоне, а дружба не терпит условий и сроков.

Что любовь улетает быстрее, чем ветер, и женщине мало быть просто любимой.

А дети, как те гималайские йети, суровы, загадочны, неуловимы.

Припев:

Кончается время отпущенное для ответа,

Вот-вот мне губу обожжет, догорев, сигарета.

Но кажется мне, что я вижу тоннель в конце света,

Тоннель в конце света, тоннель в конце света.

Проигрыш

Кончается время отпущенное для ответа,

Вот-вот мне губу обожжет, догорев, сигарета.

Но кажется мне, что я вижу тоннель в конце света,

Тоннель в конце света, тоннель в конце света."

«Зранку на землі незрозумілі знаки, пом'яті посіви без видимої мети».

«Зі страху за ніч посивіли собаки і птиці в липні на південь відлетіли»

«Бетон ніби хтось дряпав кігтями, обсипав черешню, видер моркву.»

«Але до нас прилітали інопланетяни, напевно просто шукали паркування.»

А я, як завжди, курю на балконі в розпалі короткого, мокрого літа

І бачу, як повільно тоне в бетоні горбате сонце неясного кольору.

Всередині знавці запускають конячку, від цього в кухні світло і крикливо,

Штурмується чергова загадка і мені цікаво, але якось ліниво.

Приспів:

Закінчується відпущений час для відповіді,

От-от мені губу обпалить, догорівши, сигарета.

Але здається мені, що я бачу тунель в кінці світу,

Тунель в кінці світу, тунель в кінці світу.

Я теж вчив множення, поділ і очі на дошку старанно пучив,

І вірив у ребячому своєму засліпленні, що час всьому решті навчить.

У кругу цікавих буків і чисел будь-яка людина легко забуває,

Що час, звичайно, великий учитель, але закінчивши навчання, вчений якраз вмирає.

І все ж сьогодні курячи на балконі, я знаю, що вивчив пару уроків:

До прикладу, що сонце не тоне в бетоні, а дружба не терпить умов і термінів.

Що кохання відлітає швидше, ніж вітер, і жінки мало бути просто коханою.

А діти, як ті гімалайські йєті, суворі, загадкові, невловимі.

Приспів:

Закінчується відпущений час для відповіді,

От-от мені губу обпалить, догорівши, сигарета.

Але здається мені, що я бачу тунель в кінці світу,

Тунель в кінці світу, тунель в кінці світу.

Програш

Закінчується відпущений час для відповіді,

От-от мені губу обпалить, догорівши, сигарета.

Але здається мені, що я бачу тунель в кінці світу,

Тунель в кінці світу, тунель в кінці світу.