Снег идёт - Несчастный Случай

Туда-сюда, так-так, едва-едва —

Появляются ноги, потом сразу голова.

И, как Афродита из пены пивной,

Он каждое утро рождается вновь.

Какой ужасный дым, какой ужасный чад,

Его матери стареют, его чада кричат,

Он сидит на крыше, теплой, как булка хлеба,

Ковыряя указательным пальцем небо.

Снег идет из дырки в небесах,

Через дырку ему видно чьи-то белые глаза,

Он не ест, не спит, он слышит голоса.

Такое ощущение, что за потолком,

За лазурью, за глазурью, за небесным огнем

Кто-то постоянно шепчется о нем.

(Уо-уо-уо, ла-ла-ла,

Уо-уо-уо, ла-ла-ла,

Ибо что такое мир, когда не пир во имя Любви.)

Туда-сюда, он дожил до 25 лет,

Его деньги крошатся, как черствый хлеб,

Но этих подарков задрипанных фей

Еще хватает на книги и на портвейн.

Какой ужасный дым, какой ужасный чад,

Вчера он видел во сне восьмерых волчат

И по некоторым признакам он вычислил в них

Восьмерых не рожденных детей своих.

Снег идет из дырки в небесах,

Все волчата закрывают свои серые глаза,

Нам пора уснуть на трижды три часа.

Может быть, в какой-нибудь далекой стране,

На ветреной Венере или на полной Луне,

Кто-то также спит и видит нас во сне.

(Уо-уо-уо, ла-ла-ла,

Уо-уо-уо, ла-ла-ла,

Ибо что такое мир, когда не пир во имя Любви.)

Снег идет буквально каждый год.

Род приходит, род уходит, а снег все идет.

Он пойдет, приляжет и опять пойдет.

Туди-сюди, так-так, ледве-

З'являються ноги, потім одразу голова.

І, як Афродіта з піни пивної,

Він щоранку народжується знову.

Який жахливий дим, який жахливий чад,

Його матері старіють, його чада кричать,

Він сидить на даху, теплому, як булка хліба,

Копирсаючи вказівним пальцем небо.

Сніг іде з дірки в небесах,

Через дірку йому видно чиїсь білі очі,

Він не їсть, не спить, він чує голоси.

Таке відчуття, що за стелею,

За лазурю, за глазурью, за небесним вогнем

Хтось постійно шепочеться про нього.

(Уо-уо-уо, ла-ла-ла,

Уо-уо-уо, ла-ла-ла,

Бо що таке світ, коли не бенкет в ім'я Любові.)

Туди-сюди, він дожив до 25 років,

Його гроші кришаться, як черствий хліб,

Але цих подарунків задрипаних фей

Ще вистачає на книжки і на портвейн.

Який жахливий дим, який жахливий чад,

Вчора він бачив уві сні вісім вовченят

І за деякими ознаками він обчислив у ніх

Вісьмох не народжених дітей своїх.

Сніг іде з дірки в небесах,

Всі вовченята заплющують свої сірі очі,

Нам час заснути на тричі три години.

Можливо, в якійсь далекій країні,

На вітряній Венері або на повному Місяці,

Хтось також спить і бачить нас у сні.

(Уо-уо-уо, ла-ла-ла,

Уо-уо-уо, ла-ла-ла,

Бо що таке світ, коли не бенкет в ім'я Любові.)

Сніг іде буквально щороку.

Рід приходить, рід іде, а сніг все йде.

Він піде, приляже і знову піде.