Дождь за окном - Нервы

Дождь за окном, и дома капает из крана

И об одном напоминает, как ни странно

В сердце моём, и молча бьёт с телеэкрана

Дождь не причём, я просто многое понял рано

Неописуемо словами время мчится и об стены трётся

Бьётся о скалы, спешит, обратно не вернётся

Смотрит с презрением на горы непрочитанных книг

Мною когда-то заброшенных, зря я бросил их

Переплетается с мелодией ушедших звуков

Куда они?

Не знаю, тяжела разлука

С ними, они дороже всего золота

Я заплатил бы даже, чтоб вернуть слова

Которые когда-то обронил не думая, ну что поделаешь?

Я ещё в силах что-то изменить, и это мне даёт надежду

Это мне даёт надежду

Дождь за окном, и дома капает из крана

И об одном напоминает, как ни странно

В сердце моём, и молча бьёт с телеэкрана

Дождь не причём, я просто многое понял рано

А если каждую минуту наполнять смыслом?

Мне будет жалко отпускать их, улыбаясь числам

И каждый час будет, как малая победа

Ну, хотя бы над собой, я стараюсь и тебе советую

В окно стучит дождь, льёт целый день

А я целый день пытаюсь преодолеть лень

Лежит пустая тетрадка, на меня обижена

Я прохожу мимо, как будто бы не вижу

Столько слов, и столько пустых листов…

Меня зовёт мой путь, но я не слышу зов

Тяжело собрать мысли, ведь их много так

Раньше было легче, я не знаю, а теперь как?

Наверно, стал старше, наверно думаю больше

Стараюсь осмыслить каждую свою строчку

И, если мой мир подарит хоть кому-то свет

Значит, это всё не зря, не зря?

Конечно, нет

Дождь за окном, и дома капает из крана

И об одном напоминает, как ни странно

В сердце моём, и молча бьёт с телеэкрана

Дождь не причём, я просто многое понял рано

Дождь за окном, и дома капает из крана

И об одном напоминает, как ни странно

В сердце моём, и молча бьёт с телеэкрана

Дождь не причём, я просто многое понял рано

Дощ за вікном, і вдома капає з крана

І про одне нагадує, як не дивно

У моєму серці, і мовчки б'є з телеекрану

Дощ не до того, я просто багато зрозумів рано

Невимовно словами час мчить і об стіни треться

Б'ється об скелі, поспішає, назад не повернеться

Дивиться із зневагою на гори непрочитаних книг

Мною колись занедбаних, дарма я покинув їх

Переплітається з мелодією звуків, що пішли.

Куди вони?

Не знаю, тяжка розлука

З ними, вони найдорожчі золота

Я заплатив би навіть, щоби повернути слова

Які колись упустив не думаючи, ну що поробиш?

Я ще можу щось змінити, і це мені дає надію

Це мені дає надію

Дощ за вікном, і вдома капає з крана

І про одне нагадує, як не дивно

У моєму серці, і мовчки б'є з телеекрану

Дощ не до того, я просто багато зрозумів рано

А якщо щохвилини наповнювати змістом?

Мені буде шкода відпускати їх, посміхаючись числам

І щогодини буде, як мала перемога

Ну, хоч би над собою, я намагаюся і тобі раджу

У вікно стукає дощ, ллє цілий день

А я цілий день намагаюся подолати лінь

Лежить порожній зошит, на мене скривджений

Я проходжу повз, ніби не бачу

Стільки слів, і стільки порожніх аркушів.

Мене кличе мій шлях, але я не чую поклику

Важко зібрати думки, адже їх багато так

Раніше було легше, я не знаю, а тепер як?

Напевно, став старшим, напевно думаю більше

Намагаюся осмислити кожен свій рядок

І, якщо мій світ подарує хоч комусь світло

Виходить, це все не дарма, не дарма?

Звичайно, ні

Дощ за вікном, і вдома капає з крана

І про одне нагадує, як не дивно

У моєму серці, і мовчки б'є з телеекрану

Дощ не до того, я просто багато зрозумів рано

Дощ за вікном, і вдома капає з крана

І про одне нагадує, як не дивно

У моєму серці, і мовчки б'є з телеекрану

Дощ не до того, я просто багато зрозумів рано