Ричард - Немного нервно

Она пишет вам в поход

О том, как холодна весна,

О том, как пламя от костров

Не греет её рук и вниз по Темзе – мор.

А вверх – сестра его война

Сидит на берегу.

Она хотела бы узнать:

Жива ли ваша честь, полна ли ваша грусть.

Это то счастье, что вы украли,

Вы были праведны, но не правы,

В её окнах ночью горит свет,

Но нет ответа.

Эти долгие годы и своды правил,

Королева царствует, но не правит,

Королева сходит с ума медленно,

Незаметно.

Она просит вас простить

Её за столь неровный слог,

Её за этот нервный жест – вот прядь ее волос,

Как чистый яд в стреле.

Она так хочет получить

Ответ хотя бы на одно:

Вернёт ли вас господь домой,

Идёт ли дождь весной в святой земле.

Это то счастье, что вы украли,

Вы были праведны, но не правы,

В её окнах ночью горит свет,

Но нет ответа.

Эти долгие годы и своды правил,

Королева царствует, но не правит,

Королева сходит с ума медленно,

Незаметно.

Вона пише вам у похід

Про те, як холодна весна,

Про те, як полум'я від багать

Не гріє її рук і вниз по Темзі мор.

А вгору – сестра його війна

Сидить на березі.

Вона хотіла б дізнатися:

Чи жива ваша честь, чи сповнений ваш сум.

Це те щастя, що ви вкрали,

Ви були праведні, але не праві,

У її вікнах уночі горить світло,

Але відповіді немає.

Ці довгі роки та склепіння правил,

Королева царює, але не править,

Королева божеволіє,

Непомітно.

Вона просить вас пробачити

Її за такий нерівний склад,

Її за цей нервовий жест - ось пасмо її волосся,

Як чиста отрута у стрілі.

Вона так хоче отримати

Відповідь хоча б на одне:

Чи поверне вас господь додому,

Чи йде дощ навесні у святій землі.

Це те щастя, що ви вкрали,

Ви були праведні, але не праві,

У її вікнах уночі горить світло,

Але відповіді немає.

Ці довгі роки та склепіння правил,

Королева царює, але не править,

Королева божеволіє,

Непомітно.