Luen - Neljä Ruusua

Kaupunki pimenee,

tyhjyys raiskaa harkiten

ympärillä arkihuoneen.

Jossain kaukaisessa

pimeyden helmassa,

sulottaren ruumiissa

nyt sädekehä palaa

Luen,

olen yksin ja luen

Ilman sua oon kuin tuhkaa,

leijailen ja ajan tuhlaan,

itseäni uhmaan.

Luen,

olen yksin ja luen.

Ilman sua oon kuin tuhkaa,

leijailen ja ajan tuhlaan,

itseäni uhmaan.

Sä kirjoitit kirjeen

salaa kaikilta muilta.

Avasit tunteiden tulvan ja vannoit

totuuden silmien sineen.

Vapaus ja ylpeyden vankeus

vaivaa vastaanottajaa.

Aika kuluu ja sen henki

janoaa rakastajaa.

Luen,

olen yksin ja luen

Ilman sua oon kuin tuhkaa,

leijailen ja ajan tuhlaan,

itseäni uhmaan.

Luen,

olen yksin ja luen.

Ilman sua oon kuin tuhkaa,

leijailen ja ajan tuhlaan,

itseäni uhmaan.

У місті темніє,

порожнеча ґвалтувати свідомо

навколо повсякденної кімнати.

Десь далеко

у подолі темряви,

в корпусі казарми

тепер ореол горить.

Я читаю,

я сама і читаю

Без попелу, як попіл,

Я зависаю і витрачаю час,

кинути виклик собі.

Я читаю,

я сама і читаю.

Без попелу, як попіл,

Я зависаю і витрачаю час,

кинути виклик собі.

Ви написали листа

таємно від усіх інших.

Ви відкрили потік емоцій і полаялися

блакитні очі правди.

Свобода і ув'язнення гордості

турбувати одержувача.

Минає час і його дух

спраглий коханець.

Я читаю,

я сама і читаю

Без попелу, як попіл,

Я зависаю і витрачаю час,

кинути виклик собі.

Я читаю,

я сама і читаю.

Без попелу, як попіл,

Я зависаю і витрачаю час,

кинути виклик собі.