Arborele Lumii - Negură Bunget

Cînd zo­rile se varsă

În față-mi se întinde zarea

Un fir de cer văzduhul

Un soi de nor mi-e starea

Soarele-i spin, spinu-i des­tin

Sădesc un pom, din ram de soare rodi­toare

Soare sur mă lu­minează

Soare sec mă-ngălbenește

Lume ne­lu­mită, de dor pusti­ită

Nor de dor în om de pom

Cer mis­ter, mis­ter din ochi de cer

Ce prin pământ se cern

Văile și apele, munții și pădurile

Mis­ter de-adînc de cer

Din cer, trei rădăcini răsar din nori, coboară

Și în pămînt, trei cren­gi se-mpămînte­nesc

Și atun­ci… ce-a fost

Din cer mândru, lu­cios

Om mare, vânjos

Ar­bore întors pe dos

Din firul lu­minii prins-a rădăcină

Om și ar­bore ales, pe-o cădere lină

Semne, tălmăciri, s-aprind de înțeles

Foc de rouă, ful­ger din spini

Cu limbă de moarte

Pe-o culme de nor

Înarborat mă-ntorc

Și Om, și Pom

Коли світає

Переді мною тягнеться горизонт

Нитка неба повітря

Моя хмара — це мій стан

Сонце крутить його, крутить його долю

Я саджу дерево, з плодоносної гілки сонця

Сіре сонце освітлює мене

Сухе сонце жовтіє мене

Світ безлюдний, безлюдний від туги

Хмара туги в дереві людини

Таємниця, таємниця від очей небес

Що просівається по землі

Долини і води, гори і ліси

Глибока таємниця небес

З неба три коріння піднімаються з хмар, спускаються

А на землі три гілки закопані

А потім… що було

З гордого, блискучого неба

Великий, незграбний чоловік

Догори дном дерево

З нитки світла він прижився

Людина і обране дерево, на плавному падінні

Прикмети, тлумачення, виявляються

Вогонь роси, блискавка колючка

З мертвим язиком

На вершині хмари

Я повертаюся з деревом

І Людина, і Пом