Io Non Lascio Traccia - Negramaro

E' pallido il mio viso sembro quasi morto

Non sento più le mani e l’odio che ti porto

E come fossi d’olio scivoli addosso

E non mi importa tanto poi di questo fosso

Sul ciglio posso stare

Senza dover pensare

Al rischio di cadere giù

Che tanto se anche fosse dal mio cranio rotto

Non ne verrebbe fuori mica vino rosso

Ma solo il tuo pensiero su di me riflesso

Arrugginito dentro come un chiodo fisso

Che su un ciglio sa restare

Per questo senz’avere

Paura di cadere giù

Io non lascio traccia

Come pioggia sulla neve

Quando cado mi confondo

Con quello che già c'è

Si scioglie la mia faccia

Nel fango dei ricordi

Quando vivo mi confondi

Con quello che già c'è

Sono invisibile

Non ho del sale sulla lingua e non mi aspetto

Che piovano parole tanto qui è un deserto

La voce che si asciuga e resta dentro al petto

E non c'è rischio che si perda per difetto

Se zitto sai restare

Non devi più pensare

Al rischio di cadere giù

Io non lascio traccia

Come pioggia sulla neve

Quando cado mi confondo

Con quello che già c'è

Si scioglie la mia faccia

Nel fango dei ricordi

Quando vivo mi confondi

Con quello che già c'è

Sono invisibile

E mi manca l’aria

E mi manca il fiato

E non ha sapore

Questa mia pelle senza odore

E ancora mi credi

Fatto di niente

E non ti accorgi che son io

A scegliere di essere

Pioggia su neve

Su quello che già c'è

Sono invisibile

Io non lascio traccia

Come pioggia sulla neve

Quando cado mi confondo

Con quello che già c'è

Si scioglie la mia faccia

Nel fango dei ricordi

Quando vivo mi confondi

Con quello che già c'è

Sono invisibile

Моє обличчя бліде, я виглядаю майже мертвим

Я більше не відчуваю рук і ненависті, які я тобі несу

І наче з олії ти ковзаєш

А мені байдуже до цієї канави

Я можу залишатися на межі

Не думаючи

Ризикуючи впасти

Що багато, якщо навіть це було від мого розбитого черепа

З цього не вийде червоне вино

Але відбилися лише твої думки про мене

Іржавий всередині, як закріплений цвях

Хто вміє триматися на межі

Для цього не маючи

Страх впасти

Я не залишаю сліду

Як дощ на снігу

Коли я падаю, я плутаю

З тим, що вже є

Моє обличчя тане

У багнюці спогадів

Коли я живу, ти мене збиваєш з пантелику

З тим, що вже є

Я невидимий

У мене на язиці солі немає і я її не чекаю

Те, що тут йде стільки слів, — це пустеля

Голос, який висихає і залишається в грудях

І немає ризику втратити його за замовчуванням

Якщо ти замовкнеш, то можеш залишитися

Вам більше не потрібно думати

Ризикуючи впасти

Я не залишаю сліду

Як дощ на снігу

Коли я падаю, я плутаю

З тим, що вже є

Моє обличчя тане

У багнюці спогадів

Коли я живу, ти мене збиваєш з пантелику

З тим, що вже є

Я невидимий

І я сумую за повітрям

І я задихався

І він не має смаку

Ця моя шкіра без запаху

І ти все ще віриш мені

Зроблений з нічого

І ти не розумієш, що це я

Щоб вибрати бути

Дощ на снігу

Про те, що вже є

Я невидимий

Я не залишаю сліду

Як дощ на снігу

Коли я падаю, я плутаю

З тим, що вже є

Моє обличчя тане

У багнюці спогадів

Коли я живу, ти мене збиваєш з пантелику

З тим, що вже є

Я невидимий