Копеечка - Небо

По бульварам спящим летом и зимой

Прошлым-настоящим едем мы с тобой,

Ты одна у меня много лет подряд,

Стала, как родная, «копеечка» моя.

Помнишь, как в далеком семьдесят втором

Модною красоткой ты вошла в наш дом.

Батя в долг добавлял, я писал диплом

В том родном далеком семьдесят втором.

Мы с тобой на дачу ездили весной

С той, которой стала после мне женой.

И она, полюбив, как и я тебя,

Мыла твои фары, «копеечка» моя.

А потом сынишка, школа, первый класс…

Ты на юг возила всей семьею нас.

Пусть мотала судьба, жизнь — как колея,

Ты со мною рядом, «копеечка» моя.

Времена менялись, и мои друзья в жизни

Продвигались, шел вперед и я.

По сплошной осевой, спешки не тая,

Мчится, как и прежде, «копеечка» моя.

По бульварам спящим летом и зимой

Прошлым-настоящим едем мы с тобой,

Ты одна у меня много лет подряд,

Стала, как родная, «копеечка» моя.

По сплошной осевой, спешки не тая,

Мчится как и прежде «копеечка» моя.

По бульварах сплячого літа і зимою

Минулим-справжнім їдемо ми з тобою,

Ти одна в мене багато років поспіль,

Стала, як рідна, копійка моя.

Пам'ятаєш, як у далекому сімдесят другому

Модною красунею ти увійшла в наш будинок.

Батя в борг додавав, я писав диплом

У цьому рідному далекому сімдесят другому.

Ми з тобою на дачу їздили навесні

З тією, якою стала після мене дружиною.

І вона, полюбивши, як і я тебе,

Мила твої фари, копійка моя.

А потім синочок, школа, перший клас…

Ти на південь возила всією сім'єю нас.

Нехай мотала доля, життя — як колія,

Ти зі мною поруч, «копієчка» моя.

Часи змінювалися, і мої друзі в житті

Просувалися, йшов уперед і я.

За суцільною осьовою, поспіху не тая,

Мчить, як і раніше, «копієчка» моя.

По бульварах сплячого літа і зимою

Минулим-справжнім їдемо ми з тобою,

Ти одна в мене багато років поспіль,

Стала, як рідна, копійка моя.

За суцільною осьовою, поспіху не тая,

Мчить як і перш «копієчка» моя.