Простите женщины мои - Небо

Простите женщины, которыми любим…

Простите те, которых бросил так некстати,

Которым был необходим,

И те, кого прошёл не глядя.

Простите время нерастраченной любви,

Простите песни, не написанные всуе.

И горечь наших поцелуев

Простите женщины мои,

Простите женщины мои.

Простите Света, Катерина, Натали.

Простите те, чьи имена, увы, забылись.

В моём вы сердце сохранились

Картинами Великого Дали.

И вы останетесь без времени со мной

Бродягой, странником, зовите, как хотите.

Я рядом — только позовите…

И обретёт душа покой,

И сердце обретёт покой.

Как перед господом, пред вами каюсь я,

Как перед образом «Мадонны» я робею.

Но ни о чём я не жалею,

И не жалейте вы меня.

Я в сотый раз у вас прощения прошу

У дорогих, любимых, близких и не только…

У той, кому кричали горько,

У той, к которой ухожу,

У той, к которой ухожу.

Вибачте жінки, якими кохаємо…

Вибачте ті, яких кинув так недоречно,

Яким був необхідний,

І ті, кого пройшов не дивлячись.

Вибачте час невитраченого кохання,

Вибачте пісні, не написані марно.

І гіркота наших поцілунків

Вибачте жінки мої,

Вибачте жінки мої.

Вибачте Світлана, Катерина, Наталі.

Вибачте ті, чиї імена, на жаль, забули.

У моєму ви серце збереглися

Картинами Великого Далі.

І ви залишитеся без часу зі мною

Бродягою, мандрівником, кличте, як хочете.

Я рядом — тільки покличте...

І набуде душа спокій,

І серце знайде спокій.

Як перед паном, перед вами каюся я,

Як перед чином «Мадонни» я роблю.

Але ні про що я не жалкую,

І не жалкуйте ви мене.

Я в сотий раз у вас прощення прошу

У дорогих, улюблених, близьких і не тільки...

Тієї, кому кричали гірко,

Той, до якої йду,

Той, до якої йду.