Bonewhiteglory - Nature and Organisation, Current 93, Rose McDowall

The lovely copper colored mountain of flesh and stars

In my hands I cup my decline as it flowers into them

This is the rippling of the ages

Our lives are like rain

The small shower, the downfall, the thunderous pouring

In some green field of rape we lie

Dominion of this and that

He had one savage head like a great dead dog

He had one sad aged head, weeping

His other head

Over in the distance the hills are moving

London bridge burns, why, god may be dead

Many little children cry and laugh

My mind to me a kingdom is

Oh shall you kiss me as before

So then, here I am

The sky

What color shall I call it

From turquoise to what

Dark and light it is

Under it, a red fire cat shrugs it’s shoulders

Her smile is bone white glory

The moon is a tiny star

And all the stars are shot from the glowing moons

Mothers all around me

Black faced, red spotted

Michael, Gabrael, Samael, Azrael

I laid down and wept

Let my mind not go

Bubbling lights all around me

I laid down and wept

Her smile is bone white glory

We may as well go with the angels

I laid down and wept

Sheeted wings, black amily

My love for you is very great

The breath of the stars

Between the ivory towers of her teeth (the sorrow of things)

There I say, in the red bed of the flesh (how lovely, how sad)

There is the golden womb of God (the sorrow of things)

I say there

These are God’s pillars (how lovely how said)

Her smile is bone white glory (the sorrow of things)

We may as well go with the angels (how lovely how sad)

Her smile is bone white glory (the sorrow of things)

We may as well go with the angels (how lovely how sad)

Her smile is bone white glory (the sorrow of things)

We may as well go with the angels (how lovely how sad)

The sorrow of things

How lovely, how sad

The sorrow of things

How lovely, how sad

The sorrow of things

How lovely, how sad

Чудова гора мідного кольору з плоті та зірок

У своїх руках я тримаю своє занепад, коли воно процвітає в них

Це брижі віків

Наше життя як дощ

Невеликий злив, занепад, громовий злив

На якомусь зеленому полі згвалтування ми лежимо

Панування того і того

У нього була одна дика голова, як у великого мертвого собаки

У нього була одна сумна постаріла голова, яка плакала

Його інша голова

Вдалині рухаються пагорби

Лондонський міст горить, бо Бог може бути мертвий

Багато маленьких дітей плачуть і сміються

Мій розум для мене це царство

О, ти поцілуєш мене як раніше

Тож ось я

Небо

Яким кольором я назву це

Від бірюзового до чого

Це темно й світло

Під ним рудий вогняний кіт знизує плечима

Її посмішка — біла слава

Місяць — крихітна зірка

І всі зірки зняті з сяючих місяців

Навколо мене матері

Чорне обличчя, червоні плями

Михайло, Гавраїл, Самаїл, Азраїл

Я ліг і плакав

Нехай мій розум не йде

Булькають вогні навколо мене

Я ліг і плакав

Її посмішка — біла слава

Ми також можемо піти з ангелами

Я ліг і плакав

Пластинні крила, чорні сімейки

Моя любов до вас дуже велика

Подих зірок

Між вежами зі слонової кістки її зуби (печаль речей)

Там я кажу, у червоному ложі плоті (як мило, як сумно)

Є золоте лоно Боже (печаль речей)

Я кажу там

Це Божі стовпи (як мило, як сказано)

Її посмішка — це біла слава (сум речей)

Ми також можемо піти з ангелами (як гарно, як сумно)

Її посмішка — це біла слава (сум речей)

Ми також можемо піти з ангелами (як гарно, як сумно)

Її посмішка — це біла слава (сум речей)

Ми також можемо піти з ангелами (як гарно, як сумно)

Смуток речей

Як гарно, як сумно

Смуток речей

Як гарно, як сумно

Смуток речей

Як гарно, як сумно