Timerne Går - Natasja, 2000F, Raske Penge

Åh, mennesker, mennesker dog

Små besynderlige sølle skrog

Over vor forstand, vore behov

Altid ude på rov

En hver mand er sin egen lykkes smed

Men også en del af den mærkelige menneskelighed

Selvfede menneskelighed, liderlige elendighed

Grusomme grådighed, og det bli’r ved

Åh mennesker, mennesker dog

Så livsglade og så kloge

Hvad var det, der gik galt med vor tro og lov?

Ya-ey-ey

Timerne går, og blodet flyder for et ord

År efter år gør mennesket krav på mere jord

Timerne går, og verden den er lige stor

Mon vi forstår at dele den om 100 år

Jeg tror ikk' på, at verden den er ond

Men vores fornuft den er ikke længere sund

Jeg ser 1000 liv mistet i minuttet

Nogen sku' sige at de sku' spare på krudtet

Før vi ser os om, er det snart besluttet

Hvem der skal dø, og hvordan det hele skal slutte

Hvad mon der sker her om tusind år?

Vil verden være gået helt i stå?

Hvad om vi startede forfra?

Fandt en ny planet, glemmer alt, hvad der er sket

Før det er for sent…

Timerne går, og blodet flyder for et ord

År efter år gør mennesket krav på mere jord

Timerne går, og verden den er lige stor

Mon vi forstår at dele den om hundred år

I en verden fuld af kærlighed

At opsnappe den kan være en færdighed

At enes kan gi' besværlighed

Nogen gange rykke til ens værdighed

Der er så mange ting, som vi ikke kan forstå

Og så mange ting, som vi kan opnå

I fællesskab er det mere, vi kan formå

Så kom nu alle sammen, kom nu op og stå!

Okay, der var engang en Gud

Eller var det Allah?

Nej, nej det var Adam og Eva

Nej, Mohammed

Var det Jesus, nej der var Jusuf

Nej, der var Joseph

Nej, nej, nej, der var engang Ask Yggdrasil

Et kæmpe træ, Mimers brønd og Urdam brønden

Nej, nej, nej der var engang et kæmpe æg

Og inde i ægget lå Pan Gu

Og da han klækkede ud kom Yin og Yang

Nej, nej, nej det var Vishnu og Brahma

Ja, det var Vishnu og Brahma og noget med en lotus, eller sådan et eller andet

Nej, det var Barusa, ja

Nej, nej, der var engang en tvekønnet gud, der hed Omnitaoppel eller sådan et

eller andet

Jeg ved det ikke, hvad han hed

Nej okay, hvad siger Buddha?

Hmm… Darwin?

Yo

Skal vi ikke bare blive enige om, at vi aner ikke, hvad der sker?

Yo

…men vi skal dele denne smukke planet

Uanset, om vi tror på en profet

Eller bare tror på det, vi kan se, det vi ved

Vi bygger huse, der kan røre skyer

Vi rejser frit som fuglen fly’r

Mænger os og slår os ned i fremmede byer

Rynker på næsen af fremmede frisurer

Religion var en god ting, dengang vi bare var dyr

Vilde dyr

Nu er vi religiøse dyr uden tøjler og styr

Hvor meget blod mon har flydt, når i morgen gryr?

Timerne går, og blodet flyder for et ord

År efter år gør mennesket krav på mere jord

Timerne går, og verden den er lige stor

Mon vi forstår at dele den om hundred år

Ой люди, хоч люди

Маленькі незвичайні мізерні корпуси

За межами нашого розуміння, наших потреб

Завжди на вишукуванні

Кожна людина – коваль своєї долі

Але також частина дивного людства

Самовдоволена людяність, хтиві страждання

Жорстока жадібність, і це триває

Ой люди, хоч люди

Такий веселий і такий розумний

Що пішло не так з нашою вірою та законом?

Я-ей-ей

Минають години, і кров тече за слово

Рік за роком людина претендує на все більше землі

Минають години, а світ стає таким же великим

Цікаво, чи зрозуміємо ми, щоб поділитися ним через 100 років

Я не вірю, що світ злий

Але наша причина, що він більше нездоровий

Я бачу 1000 втрачених життів за хвилину

Хтось скаже, що треба економити на пороху

Перш ніж ми розглянемося навколо, це скоро буде вирішено

Хто помре і чим усе закінчиться

Цікаво, що тут станеться через тисячу років?

Чи світ повністю зупиниться?

Що, якби ми почали спочатку?

Знайшов нову планету, забув усе, що сталося

Поки не пізно…

Минають години, і кров тече за слово

Рік за роком людина претендує на все більше землі

Минають години, а світ стає таким же великим

Цікаво, чи зрозуміємо ми поділитися ним через сто років

У світі, повному любові

Перехопити це може бути навиком

Погодитися може бути важко

Іноді ривок до власної гідності

Є так багато речей, які ми не можемо зрозуміти

І так багато речей, яких ми можемо досягти

Разом ми можемо зробити більше

Тож давайте, всі, вставайте!

Гаразд, колись був Бог

Або це був Аллах?

Ні, ні, це були Адам і Єва

Ні, Мохаммед

Це був Ісус, ні Юсуф

Ні, був Йосип

Ні, ні, ні, колись був Еш Іґґдрасіль

Гігантське дерево, колодязь Мімера та колодязь Урдам

Ні, ні, ні, колись було гігантське яйце

А всередині яйця був Пан Гу

І коли він вилупився, з’явилися Інь і Ян

Ні, ні, ні, це були Вішну та Брахма

Так, це були Вішну і Брахма і щось із лотосом чи щось таке

Ні, це був Баруса, так

Ні, ні, колись був двостатевий бог на ім’я Омнітаоппель чи щось таке

чи інше

Я не знаю, як його звали

Ні, добре, що каже Будда?

Хм… Дарвін?

Йо

Чи не варто нам просто погодитися, що ми не маємо уявлення про те, що відбувається?

Йо

…але ми повинні розділити цю прекрасну планету

Незалежно від того, чи віримо ми в пророка

Або просто вірити тому, що ми бачимо, що знаємо

Ми будуємо будинки, які можуть торкатися хмар

Ми подорожуємо вільно за польотом птаха

Тіснячи нас і поселяючи в чужі міста

Морщить ніс від незнайомих зачісок

Релігія була хорошою річчю, коли ми були лише тваринами

Дикі тварини

Тепер ми релігійні тварини без поводів і керма

Скільки крові проллється, коли завтра світатиме?

Минають години, і кров тече за слово

Рік за роком людина претендує на все більше землі

Минають години, а світ стає таким же великим

Цікаво, чи зрозуміємо ми поділитися ним через сто років