Timerne går - Natasja, Mukupa, Luluu Soul

Åh mennesker mennesker dog

Små besynderlige sølle skrog

Over vor forstand, over vor behov

Altid ude på rov

Enhver mand er sin egen lykkes smed

Men også en del af denne mærkelige menneskelighed

Selvfede menneskeligehed

Liderlige elendighed

Grusomme grådighed

Og det blir ved

Ja det blir ved og ved

Vi fortsætter gør vi

Men ingen ved besked

For lige pludselig dør vi

Det først for sent, hvis de bedste ikke går for drømmen

Din vilje var som vilde heste, du ku vende strømmen

Og sætte bølgerne i gang der stadig buldrer stærkere

Og tænde op i ildebrænd med ægte kunstværker

Der lader tandmærker blive i kultur-kanonen

Som minder os om, man godt må sige noget i mikrofonen

Religion var en god ting, dengang vi bare var dyr, vilde dyr

Nu er vi religiøse dyr uden tøjler og styr

Hvor meget blod mon har flydt før i morgen gryr?

På den her mystiske planet som vi bor på

Går nogen af os rundt og slår hinanden ihjel

Over land og penge og hvad vi ellers tror på

Alle idéerne vi putter i os selv

Vi har bildt os ind at guder har bestemt det

Med at racer stikker dybere end hud

Vi må simpelthen rent ud ha glemt det

At når vi skær os, kommer der det samme ud

Det må være klart at se, derfra hvor du er

At her nede der går tiden alt for stærkt

Ekspanderer vi til fler end vi kan være her

Eller blir det klimaet der først går berserk?

Tænk vi stadig ikke kan se vi er forbundet

At vi kan slås om alt det der binder os sammen

Landegrænserne har fanden opfundet

Men det er os der har opfundet ham

Og jeg gætter på at vi har haft behov

For at tro på noget stort der består

Og som regimerne kan sige gir dem lov

Om hvad vi skal og må, uden vi forstår

Timerne går

Timerne går

Eow de løber lissom heste

Før man ser sig om er folk videre til det næste

Man må holde ud og hænge i

Og holde fast ved det som man kan li'

Eller det man er bedst til

Pludselig slutter festen, så skal man hjem

Og så er det hårdt at være dem der har det skidt hvor de skal hen

Der er altid dem der blir

Tilbage og sir:

Skal vi ikke lige feste lidt mer

Kom lad os drikke den her

For det kan være hårdt selskab at være alene

Og jeg vil ha maximalt ud af hver en time

Og yo de går hurtigere jo længere vi lever

Der er ingen der kan vide, hvor meget tid vi får

Timerne går

Men hvor går de hen?

Og hvornår kommer de gode af dem forbi igen?

Og kan jeg komme med nogen af timerne hjem?

Hvad sker der når det ringer ud fra timen?

Timerne går

Og blodet flyder for et ord

År efter år

Gør mennesket klar på mere jord

Timerne går

Og verden den er lige stor

Mon vi forstår

At dele den om 100 år?

Ох, люди, все-таки

Невеликий своєрідний мізерний корпус

Над нашими почуттями, вище наших потреб

Завжди на здобич

Кожна людина – коваль свого власного стану

Але також частина цього дивного людства

Егоїстичне людство

Горіє нещастя

Жорстока жадібність

І воно триває

Так, це триває і триває

Ми продовжуємо робити те, що робимо

Але ніхто не знає повідомлення

Бо раптом ми помираємо

Занадто пізно, якщо найкращі не йдуть до мрії

Твоя воля була як дикі коні, ти міг переломити хід

І привів у рух хвилі, які все ще гуркотять голосніше

І запаліть багаття справжніми витворами мистецтва

У культурному каноні залишилися сліди від зубів

Що нагадує нам, що можна щось сказати в мікрофон

Релігія була гарною річчю, коли ми були просто тваринами, дикими тваринами

Тепер ми релігійні тварини без поводь і контролю

Скільки крові мало текти до завтрашнього світанку?

На цій загадковій планеті, на якій ми живемо

Один з нас ходить і вбиває один одного

За землю, гроші і те, у що ще ми віримо

Всі ідеї, які ми вкладаємо в себе

Ми уявляли, що це визначили боги

З расами, що стирчать глибше шкіри

Ми, мабуть, просто забули про це

Що коли ми ріжемося, виходить те саме

Має бути добре видно, звідки ви знаходитесь

Те, що тут час плине занадто швидко

Ми розширюємося до більшого, ніж ми можемо бути тут

Або це буде той клімат, куди спершу потрапляє берсерк?

Думаю, ми все ще не бачимо, що ми пов’язані

Щоб ми могли боротися за все, що нас об’єднує

Прикордонні кордони придумав диявол

Але це ми його придумали

І, мабуть, нам це було потрібно

Вірити в щось велике, що існує

І, як кажуть режими, дозвольте

Про те, що ми повинні і не повинні робити без розуміння

Години минають

Години минають

Ой, вони біжать, як коні

Перш ніж озирнутися, люди переходять до наступного

Треба вистояти і триматися там

І дотримуйся того, що тобі подобається"

Або те, у чому ти найкращий

Раптом вечірка закінчується, потім ви йдете додому

І тоді важко бути тими, кому погано з приводу того, куди вони йдуть

Завжди є ті, хто залишається

Назад і сер:

Чи не будемо ми ще трохи погуляти

Давай випиймо його тут

Тому що бути на самоті може бути важкою компанією

І я хочу отримати максимум від кожної години

І вони йдуть швидше, чим довше ми живемо

Ніхто не може знати, скільки у нас часу

Години минають

Але куди вони йдуть?

А коли знову прийде їхнє добро?

І чи можу я принести якийсь із уроків додому?

Що станеться, коли дзвонить з години?

Години минають

І кров тече за слово

Рік за роком

Готуй людину до більшої землі

Години минають

А світ просто великий

Цікаво, чи ми розуміємо

Поділитися ним через 100 років?