Осень - Наталья Сенчукова

Запела осень за окном, играя с ветром и дождём

Без опоздания, без опоздания

Я к этой осени пришла, я с этой осенью нашла

Боль ожидания, боль ожидания.

Я между ветром и дождём, как одинокий жёлтый лист

Кружусь и падаю, куда-то падаю

И никого осенним днём, своей любовью и огнём

Увы, не радую.

Припев:

Кружится в памяти моей, букет июльских жарких дней

И предрассветный уплывающий перрон

Кружится в памяти моей, тот, кто на свете всех нежней

Прекрасный парень и любви Наполеон.

Представить трудно мне теперь, когда мечта откроет дверь

Руками прошлого, но настоящего

Ведь это важно для себя, любимым быть и жить любя

Во имя вечного, не уходящего.

Я между летом и зимой, опять под солнечной мечтой

Куда-то падаю, я снова падаю,

Ведь никого осенним днём, своей любовью и огнём

Увы, не радую.

Припев.

Я между ветром и дождём, как одинокий жёлтый лист

Кружусь и падаю, куда-то падаю

Ведь никого осенним днём, своей любовью и огнём

Увы, не радую.

Припев.

Заспіла осінь за вікном, граючи з вітром і дощем

Без запізнення, без запізнення

Я до цієї осені прийшла, я цієї осені знайшла

Біль очікування, біль очікування.

Я між вітром і дощем, як самотній жовтий лист

Кружусь і падаю, кудись падаю

І нікого осіннім днем, своєю любов'ю і вогнем

На жаль, не радую.

Приспів:

Кружиться в моїй пам'яті, букет липневих спекотних днів

І передсвітанковий перрон, що спливає

Кружиться в пам'яті моїй, той, хто на світі всіх ніжніший

Прекрасний хлопець і любові Наполеон.

Уявити важко мені тепер, коли мрія відчинить двері

Руками минулого, але сьогодення

Адже це важливо для себе, коханим бути і жити люблячи

В ім'я вічного, що не йде.

Я між літом і взимку, знову під сонячною мрією

Кудись падаю, я знову падаю,

Адже нікого осіннім днем, своїм коханням і вогнем

На жаль, не радую.

Приспів.

Я між вітром і дощем, як самотній жовтий лист

Кружусь і падаю, кудись падаю

Адже нікого осіннім днем, своїм коханням і вогнем

На жаль, не радую.

Приспів.