The Walloping Window Blind - Natalie Merchant

A capital ship for an ocean trip

Was the Walloping Window Blind.

No gale that blew dismayed her crew

Or troubled the captain’s mind.

The man at the wheel was taught to feel

Contempt for the wildest blow.

And it often appeared when the weather had cleared

That he’d been in his bunk below.

The boatswain’s mate was very sedate,

Yet fond of amusement too;

And he played hopscotch with the starboard watch

While the captain tickled the crew.

And the gunner we had was apparently mad

For he stood on the cannon’s tail,

And fired salutes in the captain’s boots

In the teeth of a booming gale.

The captain sat in a commodore’s hat

And dined in a royal way

On toasted pigs and pickles and figs

And gummery bread each day.

But the rest of us ate from an odious plate

For the food that was given the crew

Was a number of tons of hot cross buns

Chopped up with sugar and glue.

We all felt ill as mariners will

On a diet that’s cheap and rude,

And the poop deck shook when we dipped the cook

In a tub of his gluesome food.

Then nautical pride we laid aside,

And we cast the vessel ashore

On the Gulliby Isles, where the Poohpooh smiles

And the Anagzanders roar.

Composed of sand was that favored land

And trimmed in cinnamon straws;

And pink and blue was the pleasing hue

Of the Tickletoeteasers claws.

We climbed to the edge of a sandy ledge

And soared with the whistling bee,

And we only stopped at four o’clock

For a pot of cinnamon tea.

From dawn to dark, on rubagub bark

We fed, till we all had grown

Uncommonly thin.

Then a boat blew in

On a wind from the torriby zone.

She was stubby and square, but we didn’t much care,

And we cheerily put to sea.

We plotted a course for the Land of Blue Horse,

Due west 'cross the Peppermint Sea.

Капітальний корабель для морської подорожі

Був завісою віконною шторкою.

Жоден шторм не збентежив її екіпаж

Або занепокоїли розум капітана.

Людину за кермом навчили відчувати

Презирство до найдикішого удару.

І це часто з’являлося, коли погода прояснилася

Про те, що він був у своїй ліжці внизу.

Напарник боцмана був дуже спокійний,

Але також люблять розваги;

І він грав у скакуни з годинником правого борту

Поки капітан лоскотав екіпаж.

І стрілець, який у нас був, очевидно, був злий

Бо він стояв на хвості гармати,

І салютував у капітанських чоботях

У зубах бурхливого шторму.

Капітан сидів у коммодорському капелюсі

І обідали по-королівськи

На підсмажених свинях, солоних огірках та інжирі

І клейкий хліб щодня.

Але решта їли з одиозної тарілки

За їжу, яку дали екіпажу

Була кілька тонн гарячих булочок

Подрібнений цукром і клеєм.

Ми всі відчували себе погано, як і моряки

На дієті, яка дешева й груба,

І колода для кормів тряслася, коли ми занурювали кухаря

У ванночці з його клейкою їжею.

Тоді морську гордість ми відклали,

І ми викидаємо судно на берег

На островах Гуллібі, де Пух-Пух посміхається

І ревуть анагзандери.

Ця улюблена земля складалася з піску

І нарізані соломкою з корицею;

І рожево-блакитний був приємним відтінком

З кігтів лоскутників.

Ми піднялися на край піщаного виступу

І літав зі свистом бджоли,

І ми зупинилися лише о четвертій годині

На горщик чаю з корицею.

Від світанку до темряви на рубагуб корі

Ми годували, поки всі не виросли

Незвичайно тонкий.

Тоді влетів човен

На вітер із зони торрібі.

Вона була коротенька і квадратна, але нам було байдуже,

І ми весело вирушили в море.

Ми продумали курс для Країни Блакитного Коня,

Прямо на захід 'перетнути м'ятне море.