Łuny - Natalia Nykiel

Ukryci za szybami, na siebie czekamy

Jak ptaki w szklanej klatce, karmione myślami i

Kiedy latarnie nocy, oświecą nam drogę

W tę noc pójdziemy razem, już wszystko gotowe

Znów ramię w ramię, przez lamp złoty blask

Zostawiamy dzień, najdalej jak się da

Wszyscy ubrani w ciągle mijający czas

Wrzuceni w jeden moment mamy jeden stan

I cały czas nocami aż do dnia

Razem poprzez łuny betonowych miast

Labirynt nóg, a w głowach huczy bas

Wiemy, że razem nikt nie zatrzyma nas

Znajomi tylko sobie zbieramy spojrzenia

Ci którzy chcą wygrywać, nie znają wytchnienia

A już kiedy wszystko zgaśnie, latarnie i gwiazdy

Czekamy za oknami, aż znowu się zacznie

I cały czas nocami aż do dnia

Razem poprzez łuny betonowych miast

Labirynt nóg, a w głowach huczy bas

Wiemy, że razem nikt nie zatrzyma

Stoimy znów, choć wolimy biec

Osobno za szkłem pośród marzeń i zdjęć

Wrzuceni wszyscy w ten sam dziki pęd

Z nadzieją, że on też kiedyś skończy się, więc

Znów ramię w ramię, przez lamp złoty blask

Zostawiamy dzień, najdalej jak się da

Wszyscy ubrani w ciągle mijający czas

Wrzuceni w jeden moment mamy jeden stan

I cały czas nocami aż do dnia

Razem poprzez łuny betonowych miast

Labirynt nóg, a w głowach huczy bas

Wiemy, że razem nikt nie zatrzyma nas

Сховавшись за склом, ми чекаємо один одного

Як птахи в скляній клітці, нагодовані думками і

Коли вогні ночі освітлюють наш шлях

Сьогодні ввечері поїдемо разом, все готово

Знову, плече до плеча, крізь лампу золоте сяйво

Ми залишаємо день, наскільки можемо

Всі одягнені в час, що минає

Викинувши в одну мить, маємо одну державу

І весь час уночі до дня

Разом крізь сяйво бетонних міст

Лабіринт ніг і бас гуркотить у їхніх головах

Ми знаємо, що разом нам ніхто не зупинить

Друзі лише збираються поглядами

Ті, хто хоче перемогти, не знають перепочинку

А коли все гасне, ліхтарики та зірки

Чекаємо за вікнами, коли знову почнеться

І весь час уночі до дня

Разом крізь сяйво бетонних міст

Лабіринт ніг і бас гуркотить у їхніх головах

Ми знаємо, що разом вам ніхто не зупинить

Ми знову стоїмо, хоча воліємо бігти

Окремо за склом серед мрій і фотографій

Всі кинуті в той самий дикий порив

Сподіваюся, він теж закінчиться

Знову, плече до плеча, крізь лампу золоте сяйво

Ми залишаємо день, наскільки можемо

Всі одягнені в час, що минає

Викинувши в одну мить, маємо одну державу

І весь час уночі до дня

Разом крізь сяйво бетонних міст

Лабіринт ніг і бас гуркотить у їхніх головах

Ми знаємо, що разом нам ніхто не зупинить