Pusto - Natalia Nykiel

Ulicy szept i dźwięk co ciarki wcisnął mi

Za ścianą pies, z pozoru myśl nie warta nic

W miasta zwykły rytm mam oddać siebie całe pół

Ludzie tłoczą się, bardzo chcę wyjść, coś trzyma mnie

Śpiewaj, zaśpiewaj mi

Był sobie król, zgasła iskra

Zamknięte drzwi i pustka szersza niż nasz stół

Starej lampki moc, a strych wciąż pełen dawnych lat

Rzuciłam na stos wyrzuty sumienia

Tyle prostych słów, a usta zapomniały już

Śpiewaj, zaśpiewaj mi

Był sobie król, zgasła iskra

Uliczny ciężki deszcz, a dźwięk na ciarki skazał mnie

Za ścianą burza gra, z pozoru ktoś, a w końcu ja

W miasta bezwzględny rytm jak wstrzelić się z milionem słów

W domu boję się

Uliczny ciężki deszcz, a dźwięk na ciarki skazał mnie

Za ścianą burza gra, z pozoru ktoś, a w końcu ja

W miasta bezwzględny rytm jak wstrzelić się z milionem słów

W domu znajdę sen

Uliczny szept po chodniku promień szedł

Za ścianą pies, na strychu lampka, w kuchni szmer

Kroków równy rytm, naszych oddechów mocna sieć

Zatracam się

Шепіт вулиці і звук, від якого тремтять по спині

За стіною стоїть собака, здавалося б, нічого не вартує думка

У місті звичайний ритм – віддавати собі всю половину

Люди товпляться, дуже хочеться вийти, щось мене тримає

Співай, співай мені

Був король, іскра згасла

Закриті двері і порожнеча ширша за наш стіл

Сила старої лампи, а на горищі ще повно старих часів

Я кинув свою совість на купу

Стільки простих слів, а рот уже забув

Співай, співай мені

Був король, іскра згасла

На вулиці сильний дощ і тремтіння прирекли мене

За стіною грає гроза, мабуть хтось, і нарешті я

Безжальний ритм у містах, коли ви стріляєте в себе мільйонами слів

Вдома мені страшно

На вулиці сильний дощ і тремтіння прирекли мене

За стіною грає гроза, мабуть хтось, і нарешті я

Безжальний ритм у містах, коли ви стріляєте в себе мільйонами слів

Я знайду мрію вдома

По тротуару йшов вуличний шепіт

За стіною собака, лампа на горищі, бурчання на кухні

Рівний ритм кроків, міцна павутина нашого дихання

Я втрачаю себе