Петруха - Натали, Игорь Николаев, Наташа Королёва

Южный ласковый вечер, пенились волны у ног,

Ветерок ласкал мне плечи и мимо он пройти не смог.

И во фразах привычных был фотограф пляжный смел,

Он искал фотогеничных среди загорелых тел.

Припев:

Улыбочку — ты мне кричал, улыбочку ты у меня просил.

Я поняла — меня ты не узнал и о любви своей давно забыл.

Улыбочку — ты мне кричал, улыбочку ты у меня просил.

Я поняла — меня ты не узнал и о любви своей давно забыл.

Время мчится вприпрыжку, стала я совсем другой.

Ты уже не тот мальчишка, с кем ныряла я в прибой.

И за юбкою новой ты готов бежать во след,

Стал заправским Казановой прежний юный сердцеед.

Припев:

Улыбочку — ты мне кричал, улыбочку ты у меня просил.

Я поняла — меня ты не узнал и о любви своей давно забыл.

Улыбочку — ты мне кричал, улыбочку ты у меня просил.

Я поняла — меня ты не узнал и о любви своей давно забыл.

Улыбочку — ты мне кричал, улыбочку ты у меня просил.

Я поняла — меня ты не узнал и о любви своей давно забыл.

Улыбочку — ты мне кричал, улыбочку ты у меня просил.

Я поняла — меня ты не узнал и о любви своей давно забыл.

И о любви своей давно забыл…

Південний лагідний вечір, пінилися хвилі у ніг,

Вітерець пестив мені плечі й повз він пройти не зміг.

І в фразах звичних був фотограф пляжний сміливий,

Він шукав фотогенічних серед засмаглих тіл.

Приспів:

Посмішку ти мене кричав, усмішку ти мене просив.

Я зрозуміла — мене ти не дізнався і про свою любов давно забув.

Посмішку ти мене кричав, усмішку ти мене просив.

Я зрозуміла — мене ти не дізнався і про свою любов давно забув.

Час мчить підстрибом, стала я зовсім іншою.

Ти вже не той хлопчик, з ким пірнала я в прибій.

І за спідницею нової ти готовий бігти вслід,

Став справжнім Казановою колишній юний серцеїд.

Приспів:

Посмішку ти мене кричав, усмішку ти мене просив.

Я зрозуміла — мене ти не дізнався і про свою любов давно забув.

Посмішку ти мене кричав, усмішку ти мене просив.

Я зрозуміла — мене ти не дізнався і про свою любов давно забув.

Посмішку ти мене кричав, усмішку ти мене просив.

Я зрозуміла — мене ти не дізнався і про свою любов давно забув.

Посмішку ти мене кричав, усмішку ти мене просив.

Я зрозуміла — мене ти не дізнався і про свою любов давно забув.

І про кохання свого давно забув...