Снежная роза - Натали

В седой зимний вечер хочется тайны мне, печальные свечи нежно тают во тьме.

Я снежная роза, мне силы метель дает, в объятьях мороза страстно сердце поет.

Припев:

Серебром на ресницах моих снег дрожит,

Серебром так искрится мой стих, так горит,

Зимою снова мир околдован.

Невидимой кистью наносит мороз узор, о нем мои мысли с ним горящий мой взор.

В холодную сказку рисунок меня унес, в страну белых красок и серебряных роз,

роз.

Припев:

Серебром на ресницах моих снег дрожит,

Серебром так искрится мой стих, так горит,

Зимою снова мир околдован.

Серебром на ресницах моих снег дрожит,

Серебром так искрится мой стих, так горит,

Зимою снова мир околдован.

Серебром на ресницах моих снег дрожит,

Серебром так искрится мой стих, так горит,

Зимою снова мир околдован.

Серебром на ресницах моих снег дрожит,

Серебром так искрится мой стих, так горит,

Зимою снова мир околдован.

Сивого зимового вечора хочеться таємниці мені, сумні свічки ніжно тануть у темряві.

Я сніжна троянда, мені сили хуртовина дає, в обіймах морозу пристрасно серце співає.

Приспів:

Сріблом на вій моїх сніг тремтить,

Сріблом так іскриться мій вірш, так горить,

Взимку знову світ зачарований.

Невидимою пензлем наносить мороз візерунок, про нього мої думки з ним палаючий мій погляд.

У холодну казку малюнок мене забрав, у країну білих фарб і срібних троянд,

троянд.

Приспів:

Сріблом на вій моїх сніг тремтить,

Сріблом так іскриться мій вірш, так горить,

Взимку знову світ зачарований.

Сріблом на вій моїх сніг тремтить,

Сріблом так іскриться мій вірш, так горить,

Взимку знову світ зачарований.

Сріблом на вій моїх сніг тремтить,

Сріблом так іскриться мій вірш, так горить,

Взимку знову світ зачарований.

Сріблом на вій моїх сніг тремтить,

Сріблом так іскриться мій вірш, так горить,

Взимку знову світ зачарований.