Narzeczony - Jeanne de Lartigue & Alain Roudier, Фридерик Шопен

Wiatr zaszumiał między krzewy

Nie w czas, nie w czas, koniu!

Nie w czas chłopcze czarnobrewy

Lecisz tu po błoniu

Nie w czas chłopcze czarnobrewy

Lecisz tu po błoniu

Czy nie widzisz tam nad lasem

Tego kruków stada?

Jak podleci, krąży czasem

I w las znów zapada?

Jak podleci, krąży czasem

I w las znów zapada?

«Gdzieżeś, gdzieżeś, dziewczę, hoże?

Czemuż nie wybieży?»

«Jakże, jakże wybiec może

Kiedy w grobie leży?

Jakże, jakże wybiec może

Kiedy w grobie leży?»

«O, puszczajcie!

Żal mnie tłoczy

Niech zobaczę onę:

Czy konając piękne oczy

Zwróciła w mą stronę?

Czy konając piękne oczy

Zwróciła w mą stronę?»

«Gdy usłyszy me wołanie

Płacz mój nad swą głową

Może z trumny jeszcze wstanie

Zacznie żyć na nowo!

Może z trumny jeszcze wstanie

Zacznie żyć na nowo!»

Між кущами шелестів вітер

Не вчасно, не вчасно, коню!

Не вчасно, чорнобривий хлопче

Ви тут летите на території

Не вчасно, чорнобривий хлопче

Ви тут летите на території

Хіба ви не бачите там лісу

Ця зграя воронів?

Іноді він ходить навколо, коли літає

І знову впасти в ліс?

Іноді він ходить навколо, коли літає

І знову впасти в ліс?

«Де ти, де ти, о діво?

Чому б не вибрати?»

«Як, як він може втекти

Коли воно лежить у могилі?

Як, як він може втекти

Коли він у могилі?»

«Ой, відпусти!

Мені шкода себе

Дай мені побачити її:

Вмирають красиві очі

Вона повернулася до мене?

Вмирають красиві очі

Вона повернулася до мене?»

«Коли він почує мій крик

Мій крик над головою

Можливо, він встане з труни

Він знову почне жити!

Можливо, він встане з труни

Він знову почне жити!»