Amarok - Zorn Des Lammes Part II - Nargaroth

Einst liebte er sich mit einer jungen Frau, die von den Sternen hinab auf die

Erde kam

Als die Sterne sie wieder zu sich riefen, schenkte sie ihm ein Kind,

ein Mädchen mit der Schönheit der Sterne Macht

Das Mädchen wuchs auf, von seiner Liebe beschenkt.

Doch die Menschen,

fraßen an Neid zu ihr, bis sie eine Frau von holder Schönheit ward

Sie liebte den Geruch des Waldes und jagte mit den Wölfen, denn auch sie mußte

nächtens einer sein.

Als sie eines Nachts zurückgekehrt von blut’ger Jagd,

fand sie ihn erschlagen und das Heim in Flammen

Der Neid, der fraß, war schuld daran!

Sie legte sich in das kalte Gras, zu ihrem toten Vater hin, als sich ein

silbern' Sternenschweif am Firmament zu lösen schien

Die einst’ge junge Frau, die von den Sternen kam, hielt ihn in ihrem Arm.

Ein warmer Schweif liebkoste ihn, um seine Seel' zu entlocken

Sie vom geliebten Kinde Abschied nahm, hoffend, das niemand mehr sie quäle.

Noch einmal liebkosten die Schweife das weinende Kind, dann nahm sie ihn mit

auf weinendem Wind.

(zu den Sternen, wo ihre Liebe ewig währet)

In nächster Nacht, fand man auch die Tochter nicht mehr.

Man vernahm in der

Ferne ein wehklagendes Heul eines Wolfes

Sie nahm Abschied auf ihre Weise und als das Heul verstummt, wußten die Mörder,

sie würde kommen sie zu holen um Rache zu nehmen

Übrig blieb ein Fetzen Mensch

Одного разу він закохався з молодою жінкою, яка спустилася з зірок на

земля прийшла

Коли зірки покликали її назад, вона народила йому дитину,

дівчина з красою зіркової сили

Дівчина росла обдарована його любов'ю.

Але люди

заздрощів до неї, поки вона не стала прекрасною жінкою

Вона любила запах лісу і полювала з вовками, бо їй теж доводилося

бути одним на ніч.

Одного разу вночі вона повернулася з кривавого полювання,

вона знайшла його вбитим, а дім у горі

Заздрість, що їла, була винна!

Вона лягла в холодну траву біля свого мертвого батька, коли вона

срібний зірковий хвіст, здавалося, розпустився на небосводі

Колись молода жінка, що прийшла із зірок, тримала його на руках.

Теплий хвіст пестив його, щоб вивести його душу

Вона попрощалася з коханою дитиною, сподіваючись, що її більше ніхто не буде мучити.

Ще раз хвости пестили заплакану дитину, потім вона забрала його

на плаче вітрі.

(до зірок, де їхнє кохання триває вічно)

Наступної ночі доньку також не знайшли.

Одне почуте в

Далеко завивання вовка

Вона по-своєму попрощалася, а коли виття затихло, вбивці знали

вона прийшла б за ними, щоб помститися

Залишився клаптик людини