Серое - Naraka

Серое комкает птиц,

Разрывает деревья, гложет их ветки.

Небо падает ниц,

Пустота вьёт гнездо в моей грудной клетке!

Солнце серого цвета

Бродит уныло среди сваленных сосен.

Я вышел из дома посмотреть на лето,

Но разбился насмерть о хищную осень

Влага, стекая вниз,

Плавит усталый свет.

Режет фасады лиц,

Пьёт кровь которой нет,

Время ласкает боль — кумир!

В сердце втирает соль серый сожжённый мир!

Листья летят,

Осень мой ад!

Сіре комкає птахів,

Розриває дерева, ковтає їхні гілки.

Небо падає ниць,

Порожнеча в'є гніздо в моїй грудній клітці!

Сонце сірого кольору

Бродить похмуро серед звалених сосен.

Я вийшов з дому подивитися на літо,

Але розбився на смерть про хижу осінь

Волога, стікаючи вниз,

Плавить стомлене світло.

Ріже фасади осіб,

П'є кров якої немає,

Час пестить біль — кумир!

У серце втирає сіль сірий спалений світ!

Листя летять,

Осінь моє пекло!