Nightlights II - Nana Grizol

The shy and lonely hunter

Who stalks across my chest

Says «I'm only seeking glory,» yeah

But glory never gives you any

Rest: me to your body in an arm chair

Wrest: me to the corner of your bed

Rest: we in the place we share our tenderness

It’s there I’ll rest my head another night

Lights at the end of the hallway

Will lead you to the back of the bar

Where cloudy headed, late for bed

You wonder where those fleeting families

Are: you, living somewhere on the west coast

Are: you, just a figment of my mind

Aren’t you the one who always told me

«boy, it’s easier with time» to be the

Saddest sound in a lullaby

Speck of sand in your daddy’s eye

Broke my heart to so much as try

To live the life that lay before me

So you step tender when you don’t run

So you surrender to everyone

So you remember the place you’ve come to

Don’t forget the world adores you, said

«I am but my body: heart and shaking skin.»

How ever will you find a safe place where

You never let anyone into the space where you

Keep all your timid questions, like

«Can I kiss you one more time before I go?»

Though I know the world is full of hopeless suggestions

It’s us who get caught in the undertow, don’t you know

We were born on a moving train

We took form in the pouring rain

We try hard, but come short of explaining

That lives are for living and hearts are for changing

Forget, an instant, to stay the same!

Not us nor mountains go as they came!

All the things we’ll refuse to be framed in

From what we’ve been given to what’s rearranging, yeah

Сором'язливий і самотній мисливець

Хто переслідує мої груди

Каже: «Я шукаю лише слави», так

Але слава ніколи не дає тобі нічого

Відпочинок: я до твого тіла в крісло

Вирви: мене в куточок твоєго ліжка

Відпочинок: ми там де ділимося своєю ніжністю

Ось там я відпочиваю головою ще одну ніч

Світло в кінці коридору

Приведе вас до задньої частини бару

Куди похмуро прямує, пізно спати

Цікаво, де ті швидкоплинні родини

Ви: живете десь на західному узбережжі

Є: ти, лише плід мого розуму

Хіба ти не той, хто мені завжди казав

«хлопець, з часом легше» бути

Найсумніший звук у колисковій пісні

Піщинка в оці твого тата

Мені розбили серце, щоб не спробувати

Щоб жити життям, яке лежало переді мною

Тож ви поступаєте ніжно, коли не біжите

Тож ви здаєтеся всім

Тож ви пам’ятаєте місце, куди прийшли

«Не забувайте, що світ обожнює вас», — сказав

«Я є але моє тіло: серце і тремтлива шкіра».

Як коли-небудь ви знайдете безпечне місце, де

Ви ніколи нікого не пускаєте в простір, де ви

Зберігайте всі свої несміливі запитання, наприклад

«Можна поцілувати тебе ще раз, перш ніж піти?»

Хоча я знаю, що світ сповнений безнадійних пропозицій

Ви не знаєте, що саме ми потрапляємо в підводну течію

Ми народилися у потягу, що рухається

Ми набули форми під проливним дощем

Ми намагаємося, але не маємо пояснень

Що життя – для того, щоб жити, а серця – для того, щоб змінити

Забудьте, миттєво, залишитися таким же!

Ні ми, ні гори не йдуть, як прийшли!

Усі речі, у які ми відмовимося встановлюватися

Від того, що нам дано, до того, що переставляємо, так