Нет, не любил он - Надежда Обухова

Он говорил мне: «Будь ты моею,

И стану жить я, страстью сгорая».

Прелесть улыбки, нега во взоре,

Мне обещают радости рая.

Бедному сердцу так говорил он,

Бедному сердцу так говорил он.

Но не любил он, нет не любил он,

Нет не любил он, ах, не любил он меня.

Он говорил мне: «Яркой звездою

Мрачную душу ты озарила,

Ты мне надежду в сердце вселила,

Жизнь наполняя сладкой мечтою».

То улыбался, то слезы лил он,

То улыбался, то слезы лил он.

Но не любил он, нет не любил он,

Нет не любил он, ах, не любил он меня.

Он обещал мне, бедному сердцу,

Счастье и грезы, страсти, восторги,

Нежно он клялся жизнь услаждать мне

Вечной любовью, вечным блаженством.

Сладкою речью сердце сгубил он,

Сладкою речью сердце сгубил он,

Но не любил он, нет не любил он,

Нет не любил он, ах, не любил он меня.

Він говорив мені: «Будь ти моєю,

І стану жити я, пристрастю згоряючи».

Принадність посмішки, млість у погляді,

Мені обіцяють радощі раю.

Бідному серцю так говорив він,

Бідолашному серцю так говорив він.

Але не любив він, ні не любив він,

Ні не любив він, ах, не любив він мене.

Він говорив мені: «Яскравою зіркою

Похмуру душу ти осяяла,

Ти мені надію в серце вселила,

Життя наповнюючи солодкою мрією.

То посміхався, то сльози лив він,

То посміхався, то сльози лив він.

Але не любив він, ні не любив він,

Ні не любив він, ах, не любив він мене.

Він обіцяв мені, бідному серцю,

Щастя і мрії, пристрасті, захоплення,

Ніжно він клявся життя насолоджувати мені

Вічною любов'ю, вічним блаженством.

Солодкою мовою серце згубив він,

Солодкою мовою серце згубив він,

Але не любив він, ні не любив він,

Ні не любив він, ах, не любив він мене.