Тропинка - Начало Века

Тяжело найти тропинку, даже налегке,

Злая ветка ущипнёт чулочек на ноге,

И на коже нарисует свой чудной узор,

В голове звучит один гитарный перебор.

Столько лет одно и то же, как приду домой,

Первым делом крашу тело золотою хной,

Ангелу, что ждёт за дверью, руку протяну,

Прогуляемся вдвоём, вернёмся поутру.

Видно, это связь на века,

Просто сорвалось с языка.

Не поверю никогда я чужим словам,

В руки неизвестности я себя отдам.

Видно, это связь на века,

На-на-на-на-на-на,

Сорвалось с языка.

Не поверю никогда я чужим словам,

В руки неизвестности я себя отдам.

У тропинки нет конца, иду, не пряча слёз.

Всё мне ясно, только часто мучает вопрос,

Всё, что потеряла в жизни, вместе не собрать,

Как бы самое родное мне не потерять.

Видно, это связь на века,

Просто сорвалось с языка.

Не поверю никогда я чужим словам,

В руки неизвестности я себя отдам.

Видно, это связь на века,

Просто сорвалось с языка.

Не поверю никогда я чужим словам,

В руки неизвестности я себя отдам.

Важко знайти стежку, навіть без нічого,

Зла гілка ущипне панчоху на нозі,

І на шкірі намалює свій чудовий візерунок,

У голові звучить один гітарний перебір.

Стільки років одне і те ж, як прийду додому,

Насамперед фарбую тіло золотою хною,

Ангелу, що чекає за двері, руку простягну,

Прогуляємось удвох, повернемося вранці.

Видно, це зв'язок на віку,

Просто зірвалося з мови.

Не повірю ніколи я чужим словам,

У руки невідомості я себе віддам.

Видно, це зв'язок на віку,

На-на-на-на-на-на,

Зірвалося з мови.

Не повірю ніколи я чужим словам,

У руки невідомості я себе віддам.

У стежки немає кінця, йду, не ховаючи сліз.

Все мені ясно, тільки часто мучить питання,

Все, що втратила в житті, разом не зібрати,

Як би найрідніше мені не втратити.

Видно, це зв'язок на віку,

Просто зірвалося з мови.

Не повірю ніколи я чужим словам,

У руки невідомості я себе віддам.

Видно, це зв'язок на віку,

Просто зірвалося з мови.

Не повірю ніколи я чужим словам,

У руки невідомості я себе віддам.